10 днів до...

Розділ 15

Так дивно знову стояти перед духовкою, тримати в руках кухонні ваги і міряти температуру молока. Так само дивно було ходити на закупки і вибирати потрібні продукти. А ще дивніше, що в супермаркеті, який раніше належав маленькому містечку і не хизувався великим вибором, я змогла знайти і різні види борошна, і сухе молоко, і стевію.

Отож, ніч у мене пройде як і попередні чотири роки: я знову порину в свою стихію, проте без підтримки і захисту коханої людини.

На кухні я сама і це найкраще, що може статися з кондитером. Я не люблю ділити простір і не надто люблю коли на мене дивляться як я працюю. Тому мені трохи важко даються майстер- класи по кондитерській майстерності.

Взагалі, той торт, що я задумала незвичний навіть для мене, а для гостей і молодят ( якби вони знали, що входить в склад) - повне божевілля.

Отож, я задумала здивувати молодят не тільки смаками, а й складом аби наречена не відчувала дискомфорту у шлунку і наступного дня не картала себе за з’їдений смаколик серед ночі.

А незвичність майбутнього торту ось в чому. По-перше, я поєднаю два торти з різними смаками в один. Так, я повністю відхилилась від попередньої ідеї весільного торту і ось цей варіант придумала буквально сьогодні вранці. Перший торт, полунично-базиліковий ( таке поєднання наврядче куштували в тутешніх краях) - це мигдальні просочені бісквіти, полуниця і вершково-творожний крем з додаванням базиліку; а другий - просочені бісквіти з ноткою карамелі, вершково-творожним кремом з малиновим мусом і ягоди малини вкриті темним шоколадом. По-друге, всі торти будуть низкокалорійними без використання цукру, пшеничного борошна вищого сорту, жирних вершків і шоколаду сумнівного складу. Лише кращі продукти та водночас прості і локальні, що відповідамуть темі весілля. А ще зроблю шоколадну сферу з солодкою начинкою із лимонно-м'ятного крему. А в кінці майбутню солодку окрасу весілля прикрашу квітами.

Отож, часу мало - роботи багато. Не можна втрачати ані хвилини.

 

Я готувала всю ніч і зараз просто валюсь з ніг. І не дай Боже комусь відкрити холодильник ( я повісила записку аби ніхто не чіпав) з цим шедевром і хоча б дихнути на нього - я за себе не відповідаю.

Мої очі злипаються, я неймовірно хочу спати і хочу якнайшвидше дістатись ліжка.

- Еммо, - на кухню заходить Леся, - не очікувала тебе так рано побачити. Що ти робиш тут?

- Доброго ранку! Я готувала торт, тож будь ласка не чіпайте отой холодильник. - Я показую на записку. - Мама не попереджала?

- А, так. Вона щось говорила. Тобі треба поспати, бо вигляд в тебе... Ти на весіллі будеш?

Весілля? Я навіть про нього не думаю. Єдине, що хочу - просто виспатись.

- Добре, я послухаю тебе і піду спати.

Я ігнорую питання про весілля, але Леся цього навіть не помічає. Вона одягає свій звичний кітель і ковпак. Так, вона відчуває себе на своєму місці. А де моє?

 

Я прокидаюсь від телефонного дзвінка. Мені потрібно декілька секунд аби роздивитись хто від мене щось хоче після безсонної ночі.

Ліза... Ну звичайно, хто б ще? Наречена хвилюється і не знає куди себе подіти. Чому б не зателефонувати Еммі? Знаю, зранку я не в гуморі.

- Алло, - відповідаю я і навіть не намагаюсь приховати свого сонного голосу.

- Еммо, привіт! - весело щебече Ліза. - Я не заважаю?

Так, заважаєш. Я просто не спала всю ніч, роблячи торт для твого весілля. Так думаю я, а натомість кажу:

- Ні, все добре. В тебе щось важливе?

- Важливе? - перепитує Ліза. - Ну, окрім того, що в мене сьогодні весілля, то ні. - Вона помітно нервує і майже зривається на мені. - Уявляєш, моя сукня ще не готова. Церемонія через декілька годин, а сукні не має. - Я чую, як Ліза важко дихає і схлипує. Яка наречена не плаче в день свого весілля? - Мені зробили манікюр, скоро прийде візажист, а сукні не має. Еммо, ти можеш приїхати? Я знаю, що багато прошу, але будь ласка, приїдь. Для мене це важливо.

Хай йому грець! Чому я не можу відмовити Лізі? В мене на це є купа причин. Вона не сказала, що зустрічається, ба більше, заручена з Артуром. І потім, мене на весілля ніхто не запрошував, окрім як в якості кондитера (але йому бути не обов’язково). В мене є тисячі причин, що відмовити Лізі, але... Але я настільки дурепа, що погоджуюсь.

Навіть не встигаю толком привести себе до ладу, поснідати і відповісти на питання батька ( проте я не зовсім почула, що він запитував), як на мене вже чекає таксі. Так, я нарешті майже розібралась в додатку для виклику таксі.

Назвавши адресу Лізи, я до кінця не була впевнена, що вчинила правильно. Навіть, зараз, коли моя рука тягнеться до дверного дзвоника, я не впевнена у правильності свого вчинку.

Як виявляється, Ліза переїхала від батьків до маленького будиночку своєї бабусі. Бабця Віра померла за декілька днів після випускного. У Лізи була страшна трагедія, бо до десяти років вона якраз жила з бабцею, батьки багато працювали, в тому числі і за кордоном, але і повернулись, то ситуація не надто покращилась). Мені було важко кидати Лізу і їхати до університету. Проте зараз мені ще важче переступити поріг цього дому.

- О, дякую, що ти приїхала, - прямо з порогу обіймає Ліза. Причому так сильно, що я відчуваю, як мене хруснув якийсь хрящик. - Ти навіть не уявляєш, як для мене це важливо.



Оля Дзюба

Відредаговано: 23.06.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись