Закон Пуазейля

— Закон Пуазейля? — запитує юнак, поправляючи свої окуляри в тонкій чорній оправі, уважно дивлячись на дівчину, прямо таки затамувавши подих.

Андрій ніколи не думав про викладання або приватні уроки, але коли дуже захотілося купити останньої марки айфон, нехай він і мало чим відрізнявся від попередньої версії, перспектива стати особистим репетитором не здавалося такою вже й поганою.

Андрій був відмінником в університеті, займаючи перше місце майже, з усіх предметів, але улюбленимвсе ж залишалася біофізика. Учнів багато не довелося брати, як виявилося, в його матері була вельми багата подруга, доньці якої терміново потрібен був репетитор, і як вдало склалося - з біофізики.

Він навіть не підозрював, що репетиторство з донькою, маминої подруги так затягнеться. Півроку достатній час щоб закінчити ази, але займаючись чотири рази на тиждень, вони прискорили процес, правда, ось засвоєння його учениці ніяк не давалося. Вона завалювала контрольну за контрольної, забуваючи попередні уроки.

— Ламінарний плин рідини через канали в вигляді прямого кругового циліндра або шару між паралельними площинами. Закон Пуазейля - одне з найпростіших точних рішень рівнянь Нав'є-Стокса.

Монотонно вимовила Карина, завчене пояснення з книги - біофізика, яке пальцем вона мало не до дірок затерла. Їй не подобався предмет, і він зовсім не давався їй, кожна формула важче попередньої, але ось особистий репетитор інша справа. Точніше з ним вчиться, стало ще важче, Карина не здатна зосередиться, не кажучи вже про те, щоб запам'ятати, що говорить Андрій.

— Дійсно вивчила?! — здивовано і водночас радісно вимовляє він, легко торкаючись рук почервонілої Карина, ніби не вірячи власним вухам. — Це можна назвати нашим маленьким прогресом, — широко посміхається Андрій, не підозрюючи яке враження справляє його посмішка і дотик на ученицю.

Його доторкання рівне  найсильнішому струсу електричним струмом, Карина намагається відразу ж висмикнути руку з його долоні. Вона дивиться на хлопця, який старший за неї буквально на кілька років, і розуміє, що закохалася в його голос, очі, посмішку з неймовірними ямочками, не кажучи вже про м'язисті руки.

Вона настільки звикла до його незрозумілих і зовсім не в тему жартів, що не уявляє, як він може так жартувати з іншими дівчатами. Звикла, проводити всі вихідні в його компанії, якщо не вдома так в кафе, звичайно ж, вивчаючи біофізику. Карина чекає кожен урок з хвилюванням; із завмиранням серця чекає його миле і в усьому сенсі тільки дружелюбне смс - «сподіваюся, ти скучила за моїми уроків!»

— Андрію, — м'яко вимовляє вона його ім'я, нахиляючись через стіл, впираючись ліктями, практично до його обличчя хлопця, від чого він відразу стає серйозніше. — Можна питання?

— Це стосується предмета?

— Ні-в, — негативно вона махає головою.

— Не думаю, що зможу відповісти, — Андрій відводить погляд убік, йому не комфортно від такої близькості з дівчиною.

— Але я все ж запитаю, — Карина ледь посміхається, розуміючи що, швидше за все це її останній урок по біофізики з ним. — Я тобі подобаюся?

— Ти гарна учениця...

— Як дівчина? — перебиває його Карина.

— Це не правильно. Я беру гроші у твоєї мами за кожну годину, проведену з тобою, — холодно вимовив Андрій, повністю витримавши погляд Карина.

— Не правильно, це коли ти мене питаєш закон Пуазейля, а я думаю лише про поцілунок з тобою, — Карина, зітхнувши випрямляє лікті, серце шалено стукає, вона була майже впевнена, що теж йому симпатична.

Андрій встигає вчасно схопити Карина за руки, відстань між їхніми обличчями все таке ж - мінімальне. Він не поспішаючи накриває її губи своїми, м'яко цілуючи, ніби боячись зробити щось зайве. Обидва давно це хотіли зробити, але кожен боявся переступити межу і отримати відмову.

— Сподіваюся ти запам'ятала закон Пуазейля, — вимовляє Андрій, після того як розірвав поцілунок.

— Ще як запам'ятала. Готова кожен так запам'ятовувати, — досить радісно вимовляє Карина.