Винен

Саме паскудне в стосунках, це коли настає етап, коли одному все одно, а інший відчайдушно прагне врятувати те, чого вже не існує.

Коли в відчайдушності буквально захлинаєшся,  легені наповнюються незрозумілою сумішшю, на грудях тягар з розміру цілого всесвіту а в горлі грудка несказаних слів вчасно; коли ти не бачиш нічого навколо, що могло б тебе порадувати або ж банально відволікти від пекла, котре відбувається просто  зараз; коли опускаються руки, тому, що зробити більше нічого не можеш; коли пекло настає миттєво і ти розумієш, що це, ще не межа.

Ти не знаєш, в який момент все пішло на перекір, що ти зробила не так, або ж навпаки, що зайве було. Ти не знаєш банально –  причину, не знаєш...

…ти просто нічого не розумієш, як би того не прагнула.

Буквально три дні тому, все було як завжди, ти цілувала його, проводжаючи на роботу, ти зустрічала смачною вечерею з роботи. Ти писала грайливу смс-ку в обідню перерву і набирала перед сном, щоб почути його голос. Ти розпланувала своє життя, фарбами розмальовувала ваше спільне майбутнє, навіть імена дитині прогледіла. Смішно, але ти бачила вашу старість разом.

Ти довірилася, і він став для тебе не просто твоїм мужчиною, він був кращим другом, пристрасним коханцем, люблячим чоловіком, який в якийсь період, просто став чужою людиною.

Роман, з яким ти прожила в шлюбі три роки, і перед цим півтора зустрічалась, зараз тебе просто розлюбив.

Розлюбив –  найгірше, що може почути жінка від свого чоловіка, з яким готова була піти і на край світу і в пекло, якому готова була небо до ніг схилити.

— Я повинен перед тобою вибачитися.

Роман дивиться на тебе, як завжди, неймовірно-зачарованим поглядом, від чого у тебе коліна підкошуються, навіть зараз, ти дивишся на нього, наче вперше бачиш. Серце гулко б’ється об ребра, відлунням розлітаючись у вухах.

— Романе, повір, — ти робиш паузу, збираючись з духом. — Ти винен мені цілу купу вибачень. Не обтяжуй себе, — ти важко зітхаєш, не бачиш сенсу плакати, тому що, всі сльози вже давно виплакала, та й істерику закочувати теж безглуздо. — Просто нехай тобі все повернеться бумерангом. Що б ти на власній шкурі відчув, мій стан. Усе.

— Звучить як прокляття.

— Можливо.

— Моє краще твого. Знайди ліпшого, чим я.

— Обов'язково знайду!