1000+1 історія до кави

Десять букв

Я тебе кохаю – омріяні слова, котрі нажаль рідко, але ж все-таки залишаються пустою оболонкою десяти букв. Вчинки та дії говорять набагато гучніше, Лана в цьому переконалась на власному досвіді. Її стосунки, як в іншої частини жіночого населення, романтично розпочалися весною, коли цвіт вишень простилав доріжку з білосніжних пелюсток, притомно-солодкуватий шлейф пахощів вирував  в повітрі, і всі закохувались.

Стосунки розпочаті весною, літом приправлені розлукою в тисячі кілометрів відстані, а осінню заправлені ревнощами та не довірою. Два роки по різні екрани телефонів та святкування – днів народження, самітність в день закоханих та інші пропущені важливі свята.

Сімсот сімдесят п’ять днів очікування, щоб в один прекрасний день розпочати разом жити, так і не почувши відповіді на слова – я тебе кохаю.

— Лана, ти справжнісінька дурепа! — сердито промовила подруга, з котрою останнім часом зустрічі, через переїзд в інше місто, стали рідкісними але по особливому атмосферними в їхній улюбленій кав’ярні. — Ти витрачаєш свій час, на чоловіка, котрий не відповів тобі на почуття!

— Я знаю.

— Я хвилююсь за тебе, і не хочу щоб в тебе було розбите серденько, — подруга сумно всміхнулась, погладжуючи вказівним пальцем ручку від чашки, де парував гарячий обліпиховий час. Олександра не навиділа обліпиховий чай та пончики зі білим шоколадом, але не сьогодні. — Почати жити разом серйозний крок, якщо в стосунках є майбутнє, я звичайно не можу тебе примушувати, але добре все обдумай. Він заслуговує на твій дорогоцінний час, він той, з ким ти хочеш провести старість, гойдаючись на кріслах-гойдалках, тримаючи в руках вставні щелепи та чекаючи онуків? — Олександра доторкнулась до свого ледь помітного округлого живота. Їй личила вагітність, кільце на пальці та прізвище чоловіка.

— Знаєш… — Лана нервово згинала пальцями салфетку, з ініціалами кав’ярні, сумно опустивши погляд. — Він не говорить, що кохає мене, але його вчинки… — голос став тихішим. — Він прокидається ранком, щоб зробити мені каву, обов’язково купує мармеладні цукерки, коли спостерігає, що вони закінчились. Ввечері, завжди чекає мене з роботи, щоб разом сісти за стіл. З кожної зарплатні купує замість квітів – кактуси, ти ж знаєш, як я їх обожнюю. Коли маю поганий настрій, і скаржусь, практично на все, він просто обіймає і ніжно цілує в ліву щоку, не розумію, чому саме в ліву. Піклувався про мене, коли я відхватила від сирої погоди нежить і лихорадку, бачила б ти його паніку, коли градусник показав тридцять сім і три. Він не вміє готувати, але рецепт оладків вже осилив, тому кожної неділі в нас на сніданок – джем та свіжі, злегка підгорілі але смачні оладки. Можливо, це такі дрібниці, але він по своєму зізнається мені в кохані.

Лана відпиває величезний ковток гарячого шоколаду і не стримує посмішку, тому що, сама буквально лічені секунди назад, усвідомила, її обранець кохає, навіть якщо йому важко це озвучити, використавши дисять букв.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше