3

Я вагаюсь біля дверей, що як Нонна відпочиває, не хотілось порушувати її спокій, я ледь торкаюсь дверей, але глухий звук все ж таки розходиться, якщо вона не спить, то точно відчинитись або хоча б щось скаже. Але мені ніхто не відчиняє і я торкаюсь ручки. Замкнуто. Я розчаровано глянула на двері і роблю крок назад, я б теж замкнулась, якби впала і знаходилась сама в будинку, а може, вона все ж таки відпочиває. Погляд падає на книгу, яку доведеться відати в наступний раз.

            Неочікувано для мене, чую, як ключ в замку повертається і двері відчиняються, але замість жінки, в проході з’являється хлопець. На ньому чорна в білу цятку сорочка заправлена в чорні брюки, чорні туфлі. Його світле волосся падає на очі і рівно поділено, так, що видно лише ніс. Він оглядає мене і я тепер жалкую, що замість вчорашніх штанів, одягнула сарафан, який мав, як на мене занадто глибокий виріз і був доволі короткий. Хлопець  помічає у руках книгу із пирогом і пропускає всередину. Напевно, Нонна взяла собі помічника і він зараз виконує її доручення.

             В коридорі нічого не змінилось, лише здавалось, він набув якогось хаотичного вигляду, тому що більшість коробок були відчинені. Злощасна драбина лежала в ногах розвалена навпіл. Я із хлопцем прямую на кухню, але замість того, щоб відкрити перші двері, він прямує до других і пропускає мене всередину. Сірі шафи із столом посередині, зовсім не були схожі на ті, які я бачила минулого разу, куди дівся барний столик, блакитний колір. У Нонни дві кухні? Я ставлю усе на стіл і настає незручна тиша.

   Я чекаю, коли звідкись з’явиться Нонна, але стояла тиша, жодних кроків. Переминаючись із ноги на ногу. я ще раз оглянула кухню. Вона була менша чим попередня і тут не було коробок, і всього того непотребу.

- Напевно, я піду, - я прямую до виходу, але хлопець чомусь не збирається мене пропускати. Його брови поповзли доверху і він глянув на те що я принесла.  - Книга Нонни, я відаю її, а пиріг їй передала бабуся, якщо вона відпочиває, я розумію.

             Хлопець ще раз глянув на мене і робить крок в бік, цього достатньо, щоб я вилетіла із будинку.

***

- Як там Нонна? - чую голос бабусі і підстрибую від переляку.

- Все добре, вона відпочиває.

Бабуся не виходила із кухні і мала щось готувати, борошно стояло на столі, а поряд полуничне варення. Якщо це Нонні, а це було їй, то я теж хочу впасти із драбини, щоб за мене так піклувались, як бабуся за неї.

- Їй краще?

- Ми не говорили довго.

- Ти взяла книгу? -  вона досі оглядала папери і лише на мить підняла на мене очі, щоб переконатись, що я слухаю її.

- Так.

- Про що.

- Ще не знаю, я до себе.

- Добре.

            Бабуся ще довго сиділа із документами, а згодом взялась за пиріг , мабуть, щоб трохи відволікти себе.