25

Ми вертались вже пізно вечері додому і як тільки ми звернули на нашу вулицю я попросила Бена зупинитись. Можливо прогулянка на свіжому повітрі дозволить мені виспатись хоча б сьогодні. Я настільки швидко дійшла до будинку, що прямо перед ним вирішила звернути до річки минаючи прірву.

              Тут було тихо, лише жаби і цвіркуни. Місто горіло ліхтарями у більшості будинків і деколи чулись вигуки людей. Мені вкотре здається, що підійшовши ближче, це місто може опинитись у мене в руці і я можу покласти його в кишеню. На лавці сидів хлопець і також насолоджувався тишею, я підсідаю до нього. Мін лише на декілька секунд глянув на мене, переконавшись, що навіть після цього я не піду він перший почав розмову.

- Ти добре усім нам попсувала нерви, - промовляє він. - Особливо Тієну.

   Я нічого не кажу.

- Він знову ледь не побився із Чоном, а ще, йому найбільше дісталось від нас і від Нонни.

- А від Нонни чому?

- Думаю, ти і сама розумієш, що до чого, ніхто не знав, що у вас із ним угода, і що він водив тебе коридорами, а ще, що ти на все це погоджувалась.

- Так, це була помилка, - забираю волосся назад.

- Ні, це був досвід.

- Невдалий.

- Не усі вони такі. Як ти погодилась?

             Я ледь помітно усміхнулась.

- Мені здалось, це буде цікаво, я вважала, що він навряд чи щось зможе дізнатись, ми були не знайомі із ним.

- Але ти чомусь все одно, незважаючи ні на що, вирішила укласти угоду. Чи може тут бути щось особисте?

- Наприклад?

- Симпатія.

- Ніколи в житті, щодо Нонни, Тієн заслужив усе, що отримав, він не мав так вчиняти зі мною і із вами.

- А що він вчинив із нами? - я повертаюсь до хлопця. - Так, можливо в твоїх очах ми впали на дно, провалились крізь воду і так вниз до галактик.

- Ти здається сплутав розуміння.

- Ні, я вважаю, що все що він отримав, він заслужив, завдавати тобі шкоди ніхто не хотів, - Мін робить паузу. - Він відчуває себе дуже пригнічено, це теж його досвід. Теж невдалий, але так як ми пробачаємо тебе, ти маєш пробачити його.

- Із якого дива ви мене пробачаєте?

- Ти не сказала де Нонна, опинялась в нашому будинку декілька разів, після того як ми сказали не приходити, вклала угоду із Тієн, нікому не казала що подорожуєш у снах, не казала що пам’ятаєш їх, і, - Мін усміхнувся. - Не стримала договір із Тієн.

   Я червонію, але нічого не кажу.

- Хочеш, цього разу я зроблю так, щоб ти спала вночі? - хлопець за весь час вперше поглянув на мене.

- Дякую, але в мене усе добре.

- Ти доволі довго брехала, навіть собі, не обманюй себе зараз і в цьому!

            Закриваю очі і роблю декілька видихів.

- Це цілковита правда, це від стресу і скоро все буде добре.

- Дозволь мені хоч якось допомогти, - його тон стає серйозний і я здригаюсь. - Викинь уже усю цю гордість. Ти ж сама найбільше від неї страждаєш!

  Я витираю сльози і тон хлопця знову стає звичайний.

- Я справді хочу тобі допомогти, ти можеш ненавидіти Тієна, не спілкуватись із Чоном, не приймати поради Джуна, ігнорувати жарти Джина, не відповідати усмішкою Джею, не плакати біля Чанеля, не бути зі мною такою ж розсудливою як я, але ти не повинна зараз змушувати себе і мене нам брехати і робити цим собі гірше. Ти можеш ненавидіти кожного із нас усім своїм серцем, але фактично, ми усі знаємо, що зараз ми потребуємо один одного найбільше.

              Після невеликої паузи я починаю говорити.

- Насправді, я не можу ненавидіти вас, я думаю, кожен це розуміє, тому ви ще досі тут і тому ви зараз зі мною.

             Мін підсувається до мене і обіймає. Я у відповідь роблю так само і від цього, усі мої негативні думки щодо хлопців кудись діваються і я починаю усе із чистого аркушу.

              Ми сидимо довгий час мовчки, мої очі підіймаються вверх і наповнюються зірками, я порушую тишу перша.

- Що ти мав на увазі, коли говорив про галактику.

  Мін теж глянув на небо.

- Їх так багато, - його очі теж наповнились зірками, це виглядає так магічно. - Іноді ми опиняємось біля зірок.

              Його речення виглядало двозначно.

- Я тебе не це запитувала.

- А я і не відповідав на твоє питання.

- Але це зовсім різні поняття, верх до галактики і вниз аж до самого дна.

- Чому ти думаєш, що всі хто на дні мають почуватись пригнічено, а ті хто навколо зірок добре?

- Я не знаю, - зізнаюсь, це була занадто швидка відповідь.

- І там і там плюси.

- Краще біля зірок.

- Чому?

- На дні ти не маєш такого вигляду, як там, - я вказала на небо.