50 відтінків війни

Колись

Колись війна скінчиться. Світ забуде.

Та не забуде, більше, Україна!

Той ніж, що всунули у спину й груди,

Розбивши вщент домівки на руїни.

 

Колись, війна скінчиться. Ми побачим...

Яскраве й тепле світло, серед ночі.

Але ніколи, більше не пробачим!

Дитячий плач – нестерпний біль, жіночий!

 

За голод, що можливо, нас чекає.

За втрачені надії й сподівання.

За те, що без вини народ вмирає

За пекло наших воїнів й страждання.

 

За сон, який лишив на довгі ночі.

За тугу, гіркі сльози, страх та відчай.

За батьківські заплаканії очі,

Ти, вороже! Платитимеш одвічно!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше