А на десерт — кохання

Глава 5.

Вибігши з кондитерської, Макс сів у свій автомобіль та швидко поїхав геть. Спочатку він мчав вулицями на великій швидкості, але потім трохи заспокоївся та сповільнив машину. Приїхавши додому, Макс кинув куртку на невелику лавочку, що стояла у просторому передпокої, зняв черевики та пішов у вітальню. Поглянувши на коричневу пляму від кави, він став розстібати ґудзики, знімаючи сорочку. Закинувши її у кошик з брудною білизною, що стояв у ванні, Макс повернувся у вітальню та сів на канапу.

Його дуже розлютила телефонна розмова з Анжелою. Ця жінка завжди якось примудряється доводити його до сказу! Історія з Анжелою тягнулася вже майже рік і Макс не знав, як отримати від цієї дівчини те, що було йому дуже потрібно. Вона знову зіпсувала йому настрій, хоча сьогодні був досить непоганий день. 

Сьогодні його компанія отримала ще одне велике замовлення. Макс успадкував бізнес від батька. Той передав своєму єдиному сину посаду генерального директора чотири роки тому. Макс чудово знав всі етапи будівництва, розумівся на будівельних матеріалах та ремонтних роботах, любив свою справу та умів знаходити підхід до замовника. За цей термін він зміг значно розвинути сімейний бізнес, тому батько дуже пишався ним. Зараз компанія Макса займалася будівництвом житлових багатоповерхівок, торгових центрів, готелів, лікарень та навіть дитячих садочків. І якби не ця історія з Анжелою, то Макс міг би назвати себе абсолютно щасливою людиною. Особливо сьогодні, коли ця гарненька власниця його улюбленої кондитерської підійшла до нього, щоб прийняти замовлення.

Макс став похмурим, згадавши епізод у «Sweet Cake». Він розумів, що сам спровокував цю ситуацію. Дівчина не хотіла вивернути на нього каву, вона просто не втримала чашку від несподіванки. Але він був настільки розлючений після розмови з Анжелою, що зовсім втратив контроль над своїми емоціями та накричав на дівчину ні за що. Мабуть, він дуже засмутив її — Макс помітив, що у її карих очах вже збиралися сльози. Нормальний та вихований чоловік після такого повинен вибачитися. Чомусь Максу була нестерпна думка, що він довів до сліз власницю «Sweet Cake», яка щодня готує для нього такі смачні десерти. Він підвівся з канапи та глянув на годинник — пів на сьому. Кондитерська працює до восьмої — він встигне! Макс пішов у спальню і переодягнувся у джинси та просту сорочку. Потім він схопив куртку і ключі від машини та швидко вийшов з квартири.

 

Проплакавши хвилин десять, Яна стала почуватися трохи краще. Вона підійшла до дзеркала та поглянула на своє обличчя. Очі трохи червоні, а так в принципі нічого. Відвідувачі не помітять, їх цікавлять лише тістечка. Кому потрібна заплакана власниця кондитерської, що більше схожа на забігайлівку? Зараз Яна відчувала, що вона дійсно нікому не потрібна.

Згодом у кондитерській з’явилися відвідувачі, тому Яна мусила зайнятися ділом. Це трохи відволікло її від сумних роздумів. На початку восьмої зала знову спорожніла. На вулиці вже було темно, а перехожих було зовсім мало. Яна подумала про те, що сьогодні вона може зачинитися трохи раніше. Який сенс сидіти тут, якщо відвідувачів все одно немає? Дівчина вийшла у зал та почала протирати ганчіркою столики. Раптом Яна почула, як позаду відчинилися вхідні двері та швидко озирнулася. І одразу ж завмерла на місці, побачивши перед собою свого постійного клієнта, на якого вивернула каву. У руках він тримав великий букет квітів. Декілька секунд Яна з Максом мовчки стояли у порожній залі кондитерської, дивлячись одне на одного та не знаючи, що сказати.

— Пробачте мені… — першим промовив Макс. — Я не повинен був на вас кричати. Просто я мав дуже неприємну телефонну розмову та не встиг «охолонути» після неї. Мені дуже соромно за мою поведінку.

— Ні, це я винна! — заперечила Яна, дивлячись йому в очі. — Мені треба було йти обережніше.

— Візьміть квіти, — Макс простягнув Яні букет, помітивши червоні очі дівчини. — Ви зможете пробачити мені? Я не хотів довести вас до сліз.

— Ви зовсім не доводили мене до сліз, — Яна розуміла, що він бачить її заплакані очі, але не хотіла визнавати, що плакала.

— То ви мені вибачаєте?

— А ви мені? — запитала Яна з посмішкою, беручи з його рук букет.

— Може забудемо про цю історію? — посміхнувся Макс. — Мабуть, у даній ситуації це прозвучить трохи дивно… Але я б хотів запропонувати вам випити зі мною кави. Я так і не скуштував вашого тірамісу сьогодні.

— Взагалі-то мені ніколи пити каву, потрібно працювати… — нерішуче почала Яна.

— О так, звісно… Я бачу, що у вас сьогодні аншлаг! — Макс весело засміявся, вказуючи рукою на порожню залу.

— Гаразд, ви маєте рацію! — погодилася Яна. — Мені ніщо не заважає випити з вами кави. Тоді це буде за рахунок закладу!

— Я і так не заплатив за своє попереднє замовлення, — посміхнувся Макс. — Тому зараз я вас пригощаю!

— Ну гаразд, сідайте! — здалася Яна та вказала йому рукою на його улюблений стіл біля вікна. — Я зроблю каву та принесу тірамісу. А ще треба поставити квіти у воду. Дякую за такий гарний букет.

— Вам подобається? Я не знав, які саме квіти ви любите.

— Та будь-які, — Яна не могла пригадати, коли Олексій востаннє дарував їй букети. — Квіти всі гарні!

Дівчина віднесла квіти за вітрину та поставила їх у велику банку з водою. Потім вона увімкнула кавоварку та зробила дві кави. Макс вже сів за стіл та терпляче чекав. Коли Яна вийшла до нього з тацею, на якій стояли дві чашки з кавою та тарілки з тірамісу, він піднявся на ноги, допомагаючи дівчині розставити все на столі. Після цього він галантно відсунув перед нею стілець. Яна відчула себе трохи ніяково. Олексій ніколи не робив для неї нічого подібного навіть коли вони тільки почали зустрічатися.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше