3

Господи, як дивиться! Та нехай би тобі повилазило. Під густою чуприною та бородою тільки й ті дві лупали світилися, як перші зорі в сутінках. Але я наполегливо не звертала на це увагу. У мене багаторічний досвід спілкування з найвередливішими особами, що спіймали зірку в лоба, і навигадували собі різних фобій, бо так по статусу потрібно. Клею на обличчя робочу посмішку і дивлюся на покруча вовкулаки з горилою, наче на примхливе дитя.

- Привіт, - я дістаю з кишені гребінець, запускаю пальці у його волосся, прикидаючи з чого почати. – Чого бажаєте?

-  Чому ти йому викаєш? Він не такий старий, просто зарослий, - саркастично фиркає Ната, втупивши очі в телефон.

- Бо ми майже незнайомі, - резонно зауважую я.

- То давай знайомитися, - раптом каже Влад, мені аж подих забило. Звук вийшов глибокий, гортанний, ніби зі сну чоловік прокинувся. – На скронях знімай повністю, а зверху трохи лиши, щоб на зека не був схожий, – і усмішка крива писком полізла, чи це мені здалось. За бородою нічого ж не видно.

Я на мить розгубилася, потім знайшлася, і безглуздо агакнула у відповідь.

- Бороду голити будемо? – дивлюсь йому просто у вічі, що смалять мене в дзеркалі.

- А ти мене не заріжеш?

Я насупила брови. Це він так жартує? Я щось не втямила.

- Що нас не вбиває – то робить сильнішими, - знову вставляє п’ять копійок Ната. – Не хвилюйся, якщо трохи крові пустить, тобі не зашкодить. Може добрішим станеш. В давнину тільки так і лікували. Спускали погану кров.

Оце високі стосунки брата з сестрою! Ната жалить, він мовчить. А їй рота спробуй закрий, можна без руки лишитися по самісінький лікоть. Інколи мені здається, що навіть двометровий Захар її побоюється, а після того відео, яке нам показав Андрій, у цьому не лишалося сумнівів. Я ще не бачила, щоб жінка духопелила чоловіка сумочкою, а той сумирно скрутився в кутку і терпів.

Згадуючи, мимохідь зронила усмішку на вустах, підійшла до своєї колежанки та дістала перукарську накидку, аби вкрити клієнта. Він конкретно заріс. Навіть цікаво стало скільки часу не стригся та не голився. За моїми приблизними підрахунками, що засновувалися на побаченому, десь пів року. Плюс-мінус. В дзеркало я більше не дивилася. Влада не розглядала. Не хотілося, щоб він подумав про мене зле. Я не цікава роззява, що вперше зіткнулася з людиною, котра має певні фізичні особливості. Завжди прагнула, аби клієнт забув у моєму кріслі про всі свої турботи, а разом з новою зачіскою отримав новий завиток на візерунку долі. Прикрила накидкою тіло чоловіка, мигцем відмітивши для себе звичайну сіру футболку та блакитні джинси. На ногах, що примостилися на двох невеликих підставках, виднілися білі шкарпетки без єдиної темної смужки. Ну, в ідеальному світі все ідеальне, навіть шкарпетки.

Далі з сумки витягла машинку для стрижки, що не потребувала розетки. Де б я її тут шукала? Люблю стригти чоловіків. І голити їх люблю. На початку сімейного життя постійно голила Ігоря. Чесно вважала, що більшої довіри в такі миті між чоловіком та жінкою бути не може. Маленьке таїнство, інтимність на двох. Мабуть, секс не так зближує людей протилежної статті, як отакі миті єднання. Тільки зараз я не знала, коли ниточка взаємного притягання між нами порвалася. Все зійшло нанівець. Більше чоловіка я не голила. Вже декілька років ця інтимність загубилася в клопотах, взаємних претензіях, гризотах непоступливості. Сім’я – це компроміс. Над стосунками потрібно працювати. Складати цеглинка за цеглинкою. Принаймні, так люблять патякати психологи та зарозумілі коучі, яких встигла наслухатися, намагаючись врятувати потопельника, себто наш з Ігорем шлюб. Титанік так не скрипів під тиском водних обіймів, як моє сімейне життя.

Зітхнула тяжко та взялася до роботи. На Влада, під час маніпуляцій над його головою, поглядала зрідка, проте кожного разу ловила в дзеркалі погляд, сповнений чогось моторошного. Ну, просто тобі адвокат диявола. (фільм «Адвокат диявола», 1997 року, в головних ролях: Кіану Рівз, Аль Пачіно, Шарліз Терон) Здавалось, що спопелить мене до тла, залишаться ніжки й ріжки. Складалося враження, ніби він уперше жінку побачив. Я уже не мліла від спеки, а скручувалася від морозцю, що бродив поза спиною. Навіть руки почали тремтіти. Чого ж ти вилупився?

- О, блін! Де ж його цюцюрка? – зненацька вигукує Ната, відриваючи мене від оскаженілих думок та відчуттів. Вона щось пильно розглядала на екрані смартфона, шкірячись на усі тридцять два.

- Що там? – дивуюся я, добре, що машинка монотонно гуде, а то голос зробився дотошно писклявим.

- На, глянь!

Ната прудко зіскочила з софи і тицьнула екран гаджета мені під носа. Там світилося фото чорнявого атлетичного чоловіка з оголеним торсом, але найбільше вражали надзвичайно яскраві блакитні очі та куці джинсові шорти на причинному місці.

- От скажи, де його цюцюрка? Вона взагалі там є? Хіба може пісюн нормального чоловіка поміститися у цю подобу… А що це? Труси чи шорти? От у мого Захара не помістилося б. А у твого Ігоря?

Господи, я вкрилася багрянцем сорому від голови до п’ят, безглуздо вирячившись на подругу. Вона коли-небудь вгамується?

- Певно, твого Гожого ніхто не переплюне, - іронічно бренькнув Влад, скоса зиркнувши на сестру.

Я поглянула у дзеркало і зустрілася з очима дорослого бешкетника, котрий змовницьки підморгнув мені, відверто потішаючись над сестрою.