5

 Я вискочила з банку в липневу спеку із затиснутими намертво, у скрючених пальцях, паперах, за якими  борг по кредиту сплачений і автівка повністю моя. Що за маячня? Хоча, я здогадуюся звідки ноги ростуть. Я приб’ю їх обох. Мабуть, саме тому вони вирішили сьогодні пообідати зі мною, а потім віддатися приємним жіночим процедурам. Катя збиралася підстригтися та привести брови до ладу, Ната записалася на манікюр та педікюр. Ну, я влаштую вам посиденьки.

 Вишеньку в напрямну Подолу гнала, нервово смикаючи кермо. Коли мені зранку подзвонили з банку, запрошуючи навідатися в гості, аби погодити усі нюанси із закриттям кредиту, то я ледве каву на себе не розлила, яку цмулила на роботі, бо вдома не встигла. Трохи погризлася з Ігорем. Він вкотре пізно повернувся. Проте, цього разу обдав мене стійким амбре перегару, безпорадно влягаючись до ліжка. Я вдала, що сплю, а сама набралася страху, адже гральна залежність, певно, потроху переростала й в алкогольну.

 На ранок вирішила трохи пополоскати чоловікові мозок, як і належить здалій дружині, тому все закінчилося феєричним скандалом. Ми вперше так посварилися. Але я не могла й надалі вдавати святу простоту. Він програвав. Це було зрозуміло з його перекошеного писку. Що робити? Може подзвонити свекрусі. Вона розумна, виважена жінка, з якою у мене пречудові стосунки. Ігор її поважав та дослухався. Напевно, так і зроблю. Більше на цю ситуацію не можна дивитися крізь пальці.  Увечері обов’язково її наберу. А ще потрібна консультація юриста з розлучень. За десять років шлюбу ми з чоловіком нажили багато спільно майна, хоча квартира суто його, ми перебралися до неї одразу ж після весілля. Квадратні метри лишила у спадок бабуся.

Ми познайомилися в нічному клубі, куди я завітала з дівчатами з перукарських курсів. Святкували їхнє завершення. На той час мені було двадцять, і я вже працювала в солідному салоні краси, де й познайомилася з Натою, котра стала тим рушієм, що підштовхнув мене відкрити власне дітище, а Катя надала юридичні послуги за просто так, тому що була кумою Нати. З того часу минуло чимало років, проте ми й досі трималися одна за одну.

Ігореві батьки займалися аптечним бізнесом, до якого долучили і його. Досить заможна родина за столичними мірками, яка дуже тепло прийняла у свої обійми дочку бухгалтерки, що лишилася без батька в чотири роки. Він був водієм фури і одного страшного зимового дня загинув на слизькій дорозі. Заснув за кермом. Ми лишилися з мамою вдвох. Ще були дідусь та бабуся, які всіляко допомагали і підтримували, а потім з’явився Володимир, котрий зумів замінити мені батька, і Вероніка – моя улюблена сестричка. Вітчим - підприємець середньої руки, мав декілька яток з солодощами, а нещодавно відкрив маленьку крамничку, де ще й подавалася смачна, запашна кава з круасанами. Батьки дуже підтримали мене, коли я надумала відкрити власну справу, особливо Володимир, досі вдячна йому за це. Тоді ця підтримка була неоціненною.

До Vero Vero, кафе, що знаходилося недалечко від мого салону, і яке ми облюбували два роки тому, я під’їхала під’юджена власним обуренням та невтішними роздумами. Зараз пошматую цих двох партизанок. Нату сильно зачіпати не буду, при надії як не як, а от на Каті відірвусь на повну.

Дві вертихвісти чекали мене на терасі затишного закладу, милуючись водограєм на доглянутій території та потягуючи прохолодні напої. Житуха! Зараз же будуть вдавати святу невинність, кліпати враженими оченятами і доводити, що вони жодним чином не причетні до моїх справ з банком.

Першою мене помітила Катя, усміхаючись радісно, безневинно кліпаючи оченятами незвичайного горіхового кольору. Я постійно повторювала, що в її очах бризки шампанського розлилися, подібна краса дається від природи рідко. А водоспад блискучого русявого волосся, погордливо розсипаний по спині, вона доручали лиш моїм вправним пальчикам.

- Привіт! – вигукнула подруга, коли я зайняла місце за столиком. – Чому затримуєшся? У нас тут голодний, вагітний гіпопотам, який всім невдоволений через спеку.

- А я злюча зміюка, яка зараз плюватиметься отрутою!

- Що сталося? – в один голос заспівали мої підступниці, вирівнюючись стрункою на стільцях.

- О, не треба вдавати здивування. Я ж просила вас не лізти. Я сама здатна оплатити свої забаганки! – голосно гримнула я, ляснувши долонею по столі.

Катя підскочила, Ната лиш повела бровою, розправляючи на округлому животі неіснуючі склади червоної шифонової блузки без рукавів. Вона з Захаром живе, у неї імунітет на подібні вибрики з боку інших.

- Ти про що? – спокійно мовила вона.

- Про кредит. І не треба мені доводити, що ви тут ні до чого, - я вхопила Катину склянку з лимонадом та запила власне обурення.

Дівчата декілька секунд помовчали, перезирнулися і поглянули на мене.

- Я не знаю, хто тебе вздрючив, може Ігор вночі погано постарався, але нам дуже цікаво, чого ти репетуєш, - вицідила крізь зуби Ната, явно присікаючи роздратування, що бриніло в тілі вагітного гіпопотама.

Я спалахнула. Ігор останнім часом взагалі забив на подружні обов’язки. Коли йому ними займатися, він весь у грі. Мав тепер іншу любоньку.

- Нато, я щойно з банку. Не треба відпиратися. Я ж просила вас не втручатися. Ну, то як ви ділили внески? Скинулися порівну? Вже вирішили, котрій першій повертатиму борг?

По тому як округлилися очі Каті, я втямила, що ця новина, певно, справді стала для них сюрпризом. А мене підточили сумніви щодо підозр стосовно їхньої причетності у цій справі.