А тиша мовчить надто голосно
Захмарна країна
Далеко-далеко, за гОрами спогадів
Я знов пригадала країну захмарну,
Де щастя жило без зайвих докорів
Й мріять безмежно було не марно.
Край, де кордони, як дим розчинялися,
На друзки ламались під тиском наснаги,
Де поставлені цілі на раз досягалися,
Дружба та чесність не брались на ваги.
Землю, на яку, спіткнувшись, не впасти,
Бо ж за спИною руки надійно тримають.
Де віру у себе - нікому не вкрасти,
А нові бар'єри чимдуж надихають.
Де збиті коліна намастять зеленкою,
А шишки набиті цілунком лікують.
Де душу достатньо прикрити сукенкою,
А мрії щодня світ шалений майструють.
Той простір давно вже ніхто не тримає,
Сам падаєш й сам піднімаєшся знову.
Та все ж, як в дитинстві я щиро бажаю
Відчути безмежність його бурштинову.
Відредаговано: 03.01.2021
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
