Глава 2

Привіт -дзвінко пролунало десь позаду його спини у лекційному кабінеті.

Мала відбутися дуже занудна лекція ,це з розряду треба йти ,але дуже хочеться спати,але йти потрібно, бо викладач ну дуже суворий.І недоведи позіхнеш у нього на лекції, вмить можна опинитися позаду дверей аудиторії.

Третій курс факультету міжнародних відносин, якраз саме час для політології. 

- Привіт, ти що глухий чи що?Ти новенький ?

- Я раніше тебе тут не бачила! Аууууу? Я до тебе звертаюсь!

Оля штурхнула його пальцем по плечу.Але реакції так і не отримала.

-Та облиш його, він такий бач,язика проковтнув!То певно від твого вигляду)- сказала Наталя. 

-Та добре,я ж просто,думала запитаю.. Нова ж людина як не як!А я повинна знати усіх,тим більше в нашій групі.

Дівчата сіли за парту,та почали готуватись до ну дуже "цікавої" лекції. 

Оля та Наталя були найкращими подругами ,їх наче ніхто ніколи не бачив,але вони завжди встигали усюди.

Але коли вони ходили разом було трохи кумедно.Оля була наче модель з якогось крутого журналу,а Наталя була низенькою,із звичайною фігурою,але з дуже кучерявим волоссям та дивним одягом,який вона доношувала із своєї сестри.

Оля ж була з тих,хто був забезпечений усім.Але одягалась вона під стиль Наталі.От що було дивним.Стільки можливостей,а речі-як десь із Секонду. 

Оля не дуже любила виділятися, так як в цій групі вона була вище на голову за інших.

Хоча,решта теж були не бідними.

-От бурмило,і як він взагалі потрапив до нас на потік?

Рипнули двері.Саме якраз зайшов викладач.

Суворим поглядом провів по всій аудиторії та закрив за собою двері.

Найбільша в'язниця для людей,та що скажуть про них інші люди. 

Так само більшість із аудиторії мали привиту від батьків думку.А що скажуть про них люди?

Виділялася з потоку лише Оля,яка була не така як усі,або хотіла такою здаватися. 

Її не цікавила думка оточуючих та і думка викладачів,її доля була розписана наперед. Вона про це знала і жила на повну доки її дозволяє час.