МАСКА

Та ну ні, клятий будильник. Знову цей світ, але в мене є новий маленький шанс спробувати зробити його кращим, ніж він є. Навряд чи вийде, але треба спробувати.

Знову думки, багато думок. Моя розрада – коли ти зустрічаєш дійсно розумну людину, яка розвиває тебе, проливає нове світло на твої думки, на їх звичний хід, і завдяки ній, ти замислюєшся про щось нове, ти бачиш по-новому, ніби дивишся на світ через цю людину. Розум людини не визначається знанням завчених формул і текстів, а можливістю аналізувати все, до чого дотягуються наших п’ять земних відчуттів, намагатися рости вище над собою. А друга розрада в житті – коли вмикаєш музику, береш каву, і просто йдеш, неважливо куди. Ти в іншому світі, занурений в себе. У своєму світі. Ідучи, ти думаєш про те, чому люди тебе так сприймають, не знаючи тебе справжнього, ні твоїх радостей, ні твоєї болі, вони бачать лиш маску, яку ти бажаєш їм показати, а вони радіють, не здогадуючись, що бачать лише обгортку, яку ти їм дозволив побачити... Вони здаються перед цією обгорткою, не помічаючи душі.... Так проходить місяць, другий, і вони, так і не відкривши обгортки, викидають, роблять боляче. Ти вдягаєш більше масок і обгорток, щоб захистити істину, саму суть, яка живе всередині твоєї душі. І йдучи по місту, ти бачиш людей, які вдягнули десятки, сотні обгорток і масок, і розумієш, скільки болі вони бачили. Пора закривати ноутбук і поринати в світ снів і думок...