ЧАС ТА БАЖАННЯ

Пройшло доволі багато часу з тих пір, як я останнього разу сідав за цю книгу. Надворі вечір, теплий погожий вечір, але щось особливе витає в повітрі. Однак це не кохання, а свіжі думки, розуміння чогось нового.

    В житті є те, чого не можна ні купити, ні продати, і куди б ми не йшли, завжди про нього пам’ятаємо, хоч і для кожного з нас він рухається по-своєму: для когось швидко, для когось повільно. Він ніби грається з нами, бачачи нашу безпомічність. Кожен з нас народжується і проживає певний проміжок свого життя, не помічаючи швидкоплинність, не рахуючись з головним союзником і ворогом свого життя.

  Коли болить душа і рани всередині тебе кровоточать, він лікує їх, не беручи ні дані ні грошей, так як вже народившись на цей світ ви внесли в завдаток, своє життя, і забрати його у вас лише, Хм... як би це дивно не звучало, питання часу. 

   Він міра нашого життя, і одиниця нашого буття, ми не владні над ним.

Дивне поєднання часу і бажання – речі, які на перший погляд ніколи не стояли поруч – ніколи не торкалися один одного, але навіть будучи кардинально різними, вони схожі. Якщо ви бажаєте здійснити свою мрію, неважливо чи то досягнення якоїсь мети в житті, чи  нова забаганка, або ж, можливо, це бажання врятувати людину, яка стікає кров’ю на асфальт… Дивлячись на це все, я ось що скажу вам: помираюча людина розуміє сутність життя і проблем в одну секунду, вона торкається до забороненого проте сказати вже нічого не може. Така людина має справжні бажання, достойні людини, але є проблема – в неї вже скінчився час. Той, хто провокує і підганяє час, отримує його немилість і чекатиме в рази довше, ніж той, хто намагається його зупинити стоячи перед операційним столом, дивлячись на пацієнта в якого зупинилось серце. Усе відносно в цьому світі, тут не має нічого абсолютного, абсолютний лише світ.