Абсурд
ЗВИЧАЙНА ЛЮДИНА
Пробилось світло, ніби фрегат розрізає хвилю, окутуючи синю імлу, проникаючи в саме єство чорноти небесної прірви. Множачись і розсипаючись на десятки спалахів та сяйв, сплітаючись в неймовірних танцях, виграючи плем’ям диких світлячків, переростаючих в міфи та легенди, що живуть історією небесних персонажів історій Божественних одіссей. Комедія Данте виграна в один такт, один рух небесних тіл, переплетених гілок, що зрослися в Дерево небесних грішних душ, сім смертних Гріхів, розливаючи вина та, під крики не спокутних душ, кров’ю червоних вин, розлитих по чашах рукою Діоніса та запах перепалених тіл Вогнем небесного світила очищають небо. Серед хаосу Неба народжується пуста енергія, наливаючись силою, яскравим вибухом світла, ріжучи простір та час. У цей момент перестає існувати все, що рухається, завмирають мільйони передсмертних криків помираючих зірок, що, розлітаючись, застигли довкола пустої нескінченності. Народилось немовля, породжене хаосом та попелом, що доноситься з пекельного вогняного жерла вулкану, де кують душі майбутніх поколінь.
ТЕМРЯВА....
На долі секунд, що розтягнулись як вічність.
КРИК.....
Пронизує та сколихує опівнічну темряву.
РОЗУМІННЯ
Відображене в просторі небесної гладі помираючої людини, що зрозуміла сенс життя, але стала безмовна стоячи на колінах перед брамою міста Небесного Каяття.
#1315 в Містика/Жахи
#1388 в Фантастика
#391 в Наукова фантастика
Відредаговано: 07.02.2021
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
