Абсурд
«КРУП’Є, ВСЕ НА ZERO»
Чомусь сльози на очах. Ніби нічого не сталось, але мені важко…
Нічна димка поволі спускається, і своїм диханням несе прохолоду і свіжість, для мене це свіжість думки. Всередині є відчуття руху, відчуття незавершеності і руху по хибному шляху.
Літера, слово, слово, слово, кома… Ця сторінка, найімовірніше, буде найдивнішою і найбільш зрозумілою. Завжди цікаво, що бачить автор, коли пише. Повірте, те ж саме, що й ви, але різниця в формі думки і швидкості її зміни, її еволюції, з повільно талих капель води, які тільки-но почали свій рух десь високо в горах від величезної брили льоду. Тихо… Ще тихіше... Слухайте…. Кап… І знову… Кап… Так починаються долі, з’являються проторені шляхи і ледь помітні стежинки…. Набираючи силу, вони все швидше несуться у вирі подій… Несуться і стають одним із: хтось робить новий шлях, нову стежину ризикуючи усім. Я не особливий, я несуся з усіма. Поруч зі мною лежить аркуш паперу, який колись був чимось живим, але став слугою поневолі. Думки зараз ніби в сумбурному дикому танці…
На цьому аркуші – роздоріжжя мого нового шляху…
Це ніби прийти в казино і всі свої здобутки покласти перед собою та гучно промовити: «Круп’є, все на Zero!». Це моя ставка. Я вже в казино, і завтра крутну барабан рулетки своєї долі. Пишучи це, я навіть не розумію, чи комусь воно потрібно окрім мене самого.
#1315 в Містика/Жахи
#1388 в Фантастика
#391 в Наукова фантастика
Відредаговано: 07.02.2021
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
