Абсурд( Заповіт 21 століття)
Дихання Творця
Вдих…. Я відчуваю біль, ниючий біль майбутніх поколінь, їх туманний погляд вже не відає істин, книги забуті, а правдою є слова старих володарів світу, з навіженим поглядом у якому не має більше сили і влади, релігія затуманює погляд, віра в порожнечу і нескінченну правду стає константою в рівнянні зі всіма відомими. Більше не має лідерів та володарів — лише пастух і стадо, яке мирно йде на смерть, ковтаючи смертельні дози розповсюджених кліше, нав’язаних боягузливими псами.
Видих… Наше величне ЖИТТЯ —це всього на всього життя, і розуміння цієї істини в величині написаного слова. Ми намагаємось жити кожного дня ковтаючи отруту, ми біжимо до щастя, що виникає міражами на краю прірви.
Я бачу світ, і не бачу сенсу, та й який може бути сенс у новій ілюзії божевілля. Я не вічний, моє тіло смертне, вічність живе всередині кожного з нас…
Видих…наш всесвіт дивиться на нас, а серця мільйонів грають йому колискову. Світ помирає на його очах, його творіння кане у безмежному просторі часу, сіючи зерна для нових пророків. Ми не пам’ятаємо самих себе.
Ми віримо словам і теоріям, які летять ніби пісок нам в очі. Лишаючись сліпими, ми опускаємо руки і йдемо стадом за єдиним пастухом у руках якого дзвіночок, що дзвінко лунає над прірвою початку нових ДНІВ.
#1582 в Фантастика
#240 в Постапокаліпсис
#3402 в Сучасна проза
Відредаговано: 13.11.2022
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
