2

Ми провели на місці злочину близько трьох годин. Обстежили територію, шукали одежу покійних, та справа була марною. Я не замітив як настав світанок і небо змінило чорноту на сірий туман, який здавався ще щільніших та холоднішим. Мої руки замерзли, шкіра посиніла, я ховав їх у кишені, бродив навколо будинку, вглядався у сміття. Ніяких залишків одежі ми так і не виявили. Коли тіла погрузили у фургон, експерти поховавши весь інструментарій позамикали свої чемоданчики і втомлено тупцювали біля мікроавтобуса, я віддав наказ охороняти місце злочину. Денисюку доручив обійти найближчі будівлі, опитати сторожів а також зробити копії відео з камер спостереження, які могли допомогти у розслідуванні.

У відділку Салан зайнявся оформляти документи на затриманого, необхідно було зняти відбитки пальців з невідомого, який називав себе Ісусом. Я ж відразу подався до кабінету, щоб хоч трохи зігрітись. Шарпнувши за клямку я зайшов у кабінет і не знімаючи куртки підійшов до чайника і ввімкнув його. Хтось завовтузився за моїм столом і я сполохано обернувся. Якого дідька в кабінеті він робив?

—Як добрався? Як похорон? — це все що зміг промовити я, дивлячись як майор Нечай перегортає сторінки якоїсь справи за моїм столом. Він знизав плечами:

—Зібрались, оплакали, закопали та й по всьому. Важка дорога. Якби не ті трупи, я б відгул узяв і гори воно все…

Він не збирався звільняти мій стіл, не збирався пояснювати причину вторгнення в кабінет. Він продовжував гортати справу неначе так і треба. Це дратувало мене. Я зачекав коли чайник закипить, налив у горнятко з кавою окропу і почав нервово помішувати. Наша неприязнь була взаємною, але непоказною, втаємниченою. Я не терпів його широкої тлустої морди, він ніколи не ставив інтереси розслідування вище власних, у всьому шукав для себе зиск. Наші погляди на роботу різнились. Він марив кар’єрою, задля якої готовий іти по головах, а мені вистачало того, що мав і намагався хоч тепер робити усе по правилах, по закону. Колись ми були спільниками. Сьогодні ми по різні сторони. Люди змінюються, я змінюють, хочу бути іншим слідчим, кращим. Хочу спокутувати минулі гріхи, хочу не бути схожим на майора Нечая.

Я відсьорбнув гарячої кави, не звертав уваги на сопіння майора, присів на вільний стілець біля столу Денисюка. В пальцях приємно поколювали, тепло від гарячої кави накривало все тіло як тепла ковдра. Я нарешті зняв куртку і повісив її на спинку крісла. Кожен ковток придавав енергії та тепла, від чого хилило на сон

У двері голосно постукали і Нечай нахмурився. Стукіт повторився ще гучніше.

—Заходь, матір твою. Не ламай комедію. —заверещав майор.

Салан усміхнувся і привітався з Нечаєм.

—Тільки ти можеш човпти так у двері, як навіжений. — гаркнув майор, дивлячись на Салана. — Давайте ближче до справи. А то на одинадцяту полковник хоче знати усі деталі. Так що розповідайте.

Старший лейтенант почав з найцікавішого:

—У нас є підозрюваний. Єдиний хто вижив. Його зовуть Ісус і він із Назарету.

Я гигикнув, почувши як це безглуздо звучить.

—Той самий Ісус. — Нечай не знав, як реагувати на такі слова.

—Напевне перетворював воду у вино і щось пішло не так. — продовжував Салан потираючи замерзлі руки — Вісім тіл. Підозрюємо отруєння. Відбитків немає, слідів немає. І це дивно.

Я переповів майору побачене на місці злочину, показав фотографії покійників, які встиг зробити на телефон. Майор не вірив своїм очам і тільки тяжко сопів. Усе це йому не подобалось. Він знав що почнеться ґвалт у пресі, він знав що поповзуть по місту чутки про нове об’явлення месії, і керівництво буде тиснути на нього, підганяти у розслідуванні, а він буде вимагати результатів у нас. І нікого не буде цікавити, що експертизи не робляться, що розтин не проводиться, навіть за наказом, за одну годину. Для висновків експертів потрібен час, дні а то і тижні.

— Протоколи. — я протягнув майору зелену папку. — Все, що ми можемо зараз зробити, це допитати нашого месію і чекати на результати експертиз та патологоанатомічних досліджень.

Майор переглянув папери.

—Необхідно встановити осіб, які померли в цій будівлі, зняти відбитки пальців. І чому вони лисі та голі? Що це за збочення? Ви впевнені на рахунок секти?

Салан вдав що не почув запитання, а я тільки знизав плечами. Звідки мені знати чи секта це чи наркопритон якийсь? Для чого підозрюваному тратити час на прибирання місця злочину, коли він міг просто втекти? Чому небіжчики голі? Єлей на лобах, вино, яке пили з миски —це дійсно нагадувало якийсь культ, адепти якого зараз лежали в морзі. Потрібно будь-що допитати підозрюваного і тоді вже будувати реалістичні версії.

У двері легенько постукали і почулось кволе: «Дозволите?» У кабінет увійшов круглолиций старигань років за шістдесят у жовтій балоновій куртці із портфелем у руці. Він топтався біля порога розглядаючи скромний інтер’єр кабінету, який складався із трьох столів буквою П, а по середині стояли декілька стільців у рядочок. На вершині П знаходився мій стіл, усіяний паперами і папками між монітором комп’ютера (все ніяк не зберусь навести лад). По праву сторону — стіл Денисюка, завжди охайний і документація не лежала насипом, а у стопках. По ліву сторону був стіл Салана. По обидві стіни від дверей знаходились старі лаковані стелажі, на яких припадали пилюкою товсті папки.