8

—Отже ми ідентифікували ще два тіла. Невідомий №2 виявився народним депутатом Тарас Степанович Холонський. А невідомою №4 — сестра Курчова, Галина Андріївна. І що це нам дає?

Я переглядав свої записи. Мене непокоїло те, що майор СБУ заборонила свідчити вдові покійного Курчова. Що це за гра в шпигунство і тероризм? Що могло бути такого цінного в її словах? Для чого брати розписку про нерозголошення і прикривати це все штампом «державна таємниця». Він був бізнесменом, який торгував зерном і надавав фінансові послуги. Що секретного могло бути в його діяльності?

—Депутат — це погано. Дуже погано. Тепер з нас не злізуть. Будуть вимагати результатів, а які можуть бути результати як в нас один підозрюваний і той втік, бляха. — майор Нечай сидів пониклий, на лиці появились темні плями, від недосипання і стресу. Він уже не мав сил кричати. Йому хотілось будь-що закрити цю дурнувату справу і повернутись до звичайного життя, де перед входом не збиратиметься ватага журналістів, преса не виставлятиме його повним йолопом, який дозволив утекти злочинцю. — Є результати по плану «Перехват»?

Денисюк підвівся із-за довгого стола, за яким зібрались усі, хто мав відношення до розслідування. Я сидів скраю столу, з кипою паперів, які час від часу перебирав і перечитував. Не було в кабінеті лише майора СБУ.

—Пане майоре, дозвольте доповісти. Провівши усі оперативно-розшукові дії, на даний час нами не встановлено місце перебування зловмисників. За нашими даними автомобіль «Швидкої», ще до моменту оголошення плану «Перехват» вже покинув територію міста і можливо області. Було опитано близько п’ятисот людей, результатів поки немає. — Денисюк тупцював біля крісла, не знав що ще додати.

Нечай тільки махнув рукою.

—Дуже погано. Єдиний підозрюваний втік. Хто його спільники? Де вони взяли автомобіль швидкої? Звідки вони приїхали? Ну дайте відповідь хоч на одне запитання.

Усі мовчали.

—Що по секті? Як довго вона діяла в місті? Скільки до неї входять людей?

—Ця інформація нам недоступна. СБУ відмовляється ділитись матеріалами і тримає нас в невідані щодо секти. Все що вдалось дізнатись це те, що спецслужби стежили за сектою близько пів року, їх підозрюють у терористичній діяльності, метою якої є повалення уряду та захоплення влади… Але і в цьому мої інформатори не сильно впевнені. — промовив я скептично. —Ми б дізнались більше, якби на зборах була б присутня пані Гринівська.

—ЇЇ не буде. Завтра вона повертається до Києва. Що ще ми маємо?

—Це була добре спланована операція по визволенню Ісуса. Вони повідомили чергового ніби я, капітан Орлик, викликав «швидку» до відділку, чого я звісно ж не робив, розіграли виставу і спокійно винесли Ісуса через парадні двері. І коли ми зорієнтувались минуло півтори години, за яку вони могли покинути область не те що місто.

—Я хочу знати хто його побив у камері-одиночці. Хто поміг цим сектантам реалізувати свій намір?

Салан хотів щось сказати та майор знову відкрив рота.

—А якщо дійсно не було спільника із відділку? Він міг зімітувати своє побиття, трохи роздерти обличчя, оббризкати себе кров’ю? —промовив Нечай.

—Крові було дійсно багато. Крім того як вони могли знати в якій камері його тримають? Передоднем до втечі Ісуса утримували в іншій камері і лише напередодні перевели в одномісну, щоб він не мав контакту з іншими співкамерниками, які б могли заподіяти йому шкоду. — промовив я ствердно, впевнений що спільник мав бути. — Операцію проведи швидко і ефективно саме через поінформованість спільників. Вони знали в якій камері знаходився Ісус, вони посилались на моє прізвище, коли ввійшли у відділок для достовірності своєї історії, вони знали точно, що коли черговий подзвонить до конвоїрів а ті перевірять камеру, підозрюваний буде лежати на підлозі в калюжі крові. Був він при смерті чи вдавав ми достоту не знаємо, тому що конвоїри не торкались затриманого і не перевірили навіть чи билось в нього серце.

—Пройшло більше доби а результатів у нас немає. Мені керівництво яйця відкрутить за таку роботу.

Нечай важко зітхнув, його сорочка помокріла під пахвами. Він начепив на носа окуляри і гортав свіжу газету. Заголовки його дратували. Про втечу журналісти ще не знали, але це було питання часу. шум був піднятий у відділку чималий, тому обов’язково знайдеться той, хто розпустить свого язика і преса їх підніме на вила.

—Що зі слідами у камері?

—Триває дактилоскопічний аналіз відбитків. Ми шукаємо збіги в базі даних, поки нічого. А от по рідині, якій виявили у камері є результат. Це не людська кров а швидше за все тварини, можливо свині. Тому версію про побиття чи самокалічення підозрюваного можна відкинути.

— А як же побите обличчя, гематоми на голові? — промовив Салан.

Я знизав плечами, оперував мовою фактів, які отримані в наслідок проведення десятків аналізів та експертиз червоної рідини, яку зібрали в камері.

— Якщо кров не справжня, то і рани і гематоми могли теж бути підробкою. Це ж очевидно. — Нечай говорив повільно, тягнув слова. —Отже шансів, що ми знайдемо втікача дуже малі. Нам залишається продовжувати розслідувати обставини смерті восьми осіб, встановити їх особи. Якщо СБУ не бажає аби ми пхали носа в їх справи, а вони як ви знаєте завтра вилучать не тільки тіла і перевезуть їх до Києва (хоча не знаю для чого їм це), але й заберуть у нас розслідування і всі матеріали. Тому давайте добре попрацюємо, аби потім нас не зробили крайніми у цій заплутаній справі.