9

Вона грайливо потрусила волоссям, піднялась на лікті. Вона була мокрою та задоволеною. Оголене тіло вкривала гусяча шкіра, рукою потягнула за край ковдри і вкуталась, відчула тепло. Зашторені вікна не впускали світла. В кімнаті панував напівморок. Вона втомлено прикрила очі, важко дихала. За півгодини їй потрібно іти. Багато справ, які не можуть чекати. Вона глянула в куток кімнати, де він, голий, стояв на хіднику, промовляв невідомі їй слова, обтирав обличчя долонями. Він ставав на коліна, клонився до хідника, повертав у право та в ліво голову. Він зачаровував своєю гнучкістю, м’язи грали на його худому тілі. Красивий і молодий, він завжди здавався їй еталоном чоловічої краси. Вона мріяла позвати його десь на відпочинок у якусь далеку країну, де їх ніхто не знав, де вони б могли не ховатись, гуляти містом, вечеряти в ресторанах і спати в одному ліжку, а не трахатись по швидкому, виділяючи для цього не більше двох годин дорогоцінного часу.

Коли він закінчив салят, а вона одіваючи футболку звісила ноги з ліжка, їх погляди зійшлись. Його м’язисте тіло манило її. Вона протягнула до нього руки і ніжно провела долонею по животі. Йому це подобалось, збуджувало. Він важко задихав. Ні, у неї не було багато часу для ще одного акту, вона мала приступити до роботи. Він незадоволено хмикнув і відкинув її руку, почав одіватись.

—Не ображайся, просто я маю дуже мало часу.

Він закивав головою.

—Завтра усе закінчиться тут і ми зможем відпочити декілька днів, з’їздити закордон.

—Ти ж знаєш, ми не можемо.

—Різними літаками, різними шляхами. Все в кращих традиціях конспірації, лише декілька днів.

—Ні. Це небезпечно. — його слова пролунали для неї як постріл.

Вона підвелась і почала збирати в купу розкидані по всій кімнаті речі.

—Де мої трусики? — запитала вона ображено, він засміявся, допоміг знайти білизну.

Невже він не розумів, наскільки вона хотіла його, жадала. Ніякого «Я тебе кохаю», ніякої ванілі. Їй непотрібні подарунки і знаки уваги. Тільки бути з ним частіше, спати з ним у ночі, готувати сніданок для нього. Невже це так багато? Невже це настільки небезпечно? Вона розчарована, ображена, одівалась і мовчала. Він спостерігав за нею, посміхався:

—Я зроблю нам кави.

Вона повинна змиритись. Нечасті побачення, секс — це максимум на що він здатен. Він не буде ризикувати роботою ради неї та й вона не готова полишити все і стати його супутницею чи помічницею. Вони осідлали різні айсберги, які рідко зіштовхувались.

Вона присіла за кухонний стіл. Він поставив перед нею маленьку філіжанку міцної кави, без цукру. Вона зробила ковток, посмакувала. Він сидів навпроти і дивився як вона п’є. Вона заговорила першою.

—ЇЇ так необхідно було вбивати?

Він підняв брови і стишив голос:

— Вона це все заварила, дурна стара баба, хотіла зробити щось корисне і от тепер ми підчищаємо за нею. І вона телефонувала комусь. Одному богу відомо що вона могла розказати. Крім того вона вже давно «вийшла в тираж». Стара, неповоротка. Вона мріяла про останню справу і її мрія збулась.

—Хто це зробив?

—Неважливо. Ми маємо завершити почате. Не жалій її. Ніна була слабкою, віри в ній було мало.

—Добре, що не провалила операцію.

Він покивав головою, зробив маленький глоток.

—Я боялась за тебе, боялась що не вдасться. Боялась, що Ніна завалить всю операцію…

—Ти справилась. Все пройшло як по нотах. Відео з камер спостережень?

—Стерла. Це було не важко. — вона глянула на годинник, —Мушу іти. Побачимось в Києві.

—Нехай береже тебе бог.

Він провів її до дверей, подивився у вічко чи ніхто не стовбичив в коридорі. Вона пішла, залишивши по собі тільки легкий шлейф парфумів. Він повернувся до кімнати, легенько відхилив фіранку, оглянув навколишню територію, провів її поглядом до рогу вулиці. Він потер поголене обличчя. Без бороди і довгого волосся він виглядав молодшим. Важко було звикнути до себе нового, доглянутого. Образ Ісуса вже йому обрид, як і белькотіти християнську нісенітницю, наче п’ятидесятник на якого зійшов дух святий. Уся театральщина далась йому не легко; важко прочитати і вивчити за декілька днів Біблію, щоб можна було легко переказувати історію про Ісуса. Ця книга його повеселила, навіть здивувала таким цікавим сюжетом. Достойний бестселер, особливо якщо читаєш її вперше. Він запалив цигарку, допив каву. Скоро він покине місто, зникне як вчорашній сніг. А залишиться тільки незавершена історія про Ісуса, вісім трупів, його втечу, смерть та подальше воскресіння, щоб знову об’явитись в іншому місті для нової незавершеної історії. Все як у книзі, яку читав. Він звів руки до верху і тужно промовив:

«О, Аллах, допоможи мені, допоможи мені…»

Я не хотів говорити у відділку, де вешталась пані майор СБУ, і навіть стіни мали вуха. Тому вирішив прогулятись до озера, сісти на вільну лавочку десь подалі від людей і зателефонувати. Я повільно крокував вулицею, міркував про нові факти, які розповів Попов. Картина помінялась кардинально. Усі їх гіпотези і версії стали нічого не вартими. Їх просто водили за носа, розіграли спектакль про Ісуса, маскуючи масові вбивства під релігійний фанатизм. Мотив, який же мав бути мотив, ради досягнення якого потрібно отруїти вісьмох людей?