Глава 9

- Як казав наш прапорщик, з хріна ви такі самовпевнені? - підбоченився дільничий. 

Голова у нього гула, від погроз нудило. Точніше погроз за цей день було стільки, що Валєра просто досягнув з ними максимальної толерантності. 

- Можна я його провчу? - запитала магічка і не чекаючи дозволю шваркнула у Валєру згустком вогню.

Багатостраждальний камзол задимівся, від тіла врізнобіч сипнуло іскрами, ніби Валєра перетворився на бенгальські вогні. А по відчуттях було так, наче до стегна друзі-жартівники притулили моторчик - магнето. В школі вони таким часто розважались. 

Валєра скривився, струшуючи з себе останні іскри. Відмітив як типчик в плащі гидливо і насторожено відсунувся від нього. Боїться гад за свою напомажену шкуру, щоб і його магією не торкнуло.

- І це все? - нахабно запитав дільничий в Оллеси, ігноруючи її підручну. 

 - Це лише початок, - протягнула дівчина.

 - Знаєте, я бачив як один чоловік відрізав коняці голову і поклав її в ліжко іншому, щоб переконати того е-е-е не пам'ятаю в чому, але повірте то було дуже переконливо – кровіща кругом і кобиляча голова. Це я до того, що не лякайте ляканого. Я сьогодні побував з такою драконихою, що вам, дівчатка, до неї  ще мутувати й мутувати. - Валєра бачив як "син достойного сімейства" блідне навіть під шаром білила і подумував, що можна розповісти новим знайомим ще, але заплутався у виборі між "Пилою" і "Грою кальмара". Незнайомець скористався цією заминкою.

 -  Припиніть! Я колекціонер, а не кат! Я хочу тільки взаємовигідної співпраці! Ви мені Танцюючу Богиню з кабінету ректорки - я вам гроші! - пискляво вигукнув чоловік.

Олесса розчаровано зітхнула. 

 - А знаєте що? - здався Валєра. - я послухаю пропозиції розумного чоловіка, проте спершу вважаю мене можна погодувати й дати помитися! 

 - Помиєшся, - власниця ломбарду так і сочилась зневагою. Чоловік є чоловік. Зніжений настільки, що без ванни здатний впасти в істерику. І як такого в академію, де муштра і суворі викладачки? Але вона втамувала своє роздратування. Клієнт загорівся ідеєю проникнення в Академію. Чомусь переконаний, що саме цей наложник зможе викрасти раритетну статуетку Богині.

 - Ну? - окрилений першим успіхом спробував його розвинути Валєра. 

 - Спочатку угода, потім примхи, - проявила твердість характеру Олесса. - Сядь, вже.

І Валєра сів. Та вислухав купу корисної інформації. З усіх сил намагався вичавити зі співробітників максимум, при тому щоб ще і не розкрити своє походження.

Багатозначно мугикав, коли мова торкалась магії у чоловіків. Дозволив опонентам будувати припущення про його талант. Знав давно, що головне не заважати людям придумувати версії подій.

 - Ти думаєш, що ми не розуміємо звідки ти? - виправдала всі сподівання дільничного Олесса. - Наложник з багатого гарему? Таких як ти продають бідняки, ледве запримітивши в хлопчику магічний дар. А ти, до того ж богиня бачить, ще й красень. Штучний товар, можна сказати. Й покровителька у тебе з благородних, бо, мабуть, таки з нею й потрапив у палац Імператриці. Тільки скажи, чому втік? 

 - Бо хазяйка стара і відшмагати не проти, а я знаєте не люблю всі ці ігри, - Валєра подумував що його можуть перевіряти магією, на те, чи каже правду. Тому намагався не приховувати нічого. А вже при його досвіді та професії грати у “словоблудіє” він вмів. Там сказав, тут змовчав, не договорив, от тобі й маєш правдиву брехню.

Колекціонер манірно закотив очі, і не втримався від коментаря.

 - От в чім різниця між бидлом та елітними чоловіками!

Але його зауваження залишили без коментарів. Натомість задоволена собою перекупниця продовжила "читати" Валєру.

 - Вам у вашій дірі, звідки ти родом хоч щось розповідали про магічну академію?

 - Окрім того, що вона для жінок? - знизав плечима дільничий.

 - Та-а-ак, - протягнула жінка розчаровано. - Не дивно. Академія для еліти. І не просто нашої імперії, а міжнародна. Там навіть ельфійська принцеса вчиться!  

 - Сама принцеса? - вдав захват Валєра.

А у самого неочікувано спалахнула надія. Як пертись на невідомі острова сонцепоклонників, чи краще спробувати познайомитись з тим, хто має доступ до ельфійської королівської скарбниці?

 - Нам достеменно відомо, що її високість Ельдолотта зарахована до адепток першого курсу, - кивнула Олесса.- У всіх будуарах тільки про те й мови було, що про цю напівкровну…

Валєра швидко опанував себе і вдав, що його ця інформація не стосується.

 - Ближче до справи, - неделікатно позіхнув.

 - Ти достатньо миловидний, - зробила неочікуваний комплімент жінка. - щоб видати тебе за адептку.

- А вас нічого не напружує? - не стримав нервовий смішок дільничий - Хмм., ну не знаю… голос? Кадик? Сорок третій розмір взуття? Ріст під два метри? 

- Більшість з цього приховає вправний модист, дрібка магії та правильний родовід у документах. 

 - Гаразд… Ви думаєте, що я складу іспит з магії? - зовсім очманів Валєра.

 - Звісно ні, - зневажливо озвалась до того мовчазна магічка. - Всі дівчата з магічним даром навчаються дома, щоб скласти іспит. Тобі годі й пробувати.

 - Тоді як? - Валєра підпустив у голос здивування. Ще нікому не завадило виказати захват від розумових здібностей опонента. От і дільничий приготувався нещиро дивуватись хитрості місцевого Фемену. 

 - Ти заміниш баронесу дас Орі, - відповів Валєрі син достойного сімейства,  - це моя родичка, з провінції Кін, зараз там воєнні дії, бідолаха склала іспити, але сам розумієш виїхати не може через клятих деревоголових.

 - Вона схожа на мене? - уточнив Валєра.

 - В цім вся сіль, - незнайомець усміхнувся. Іспит дас Орі складала дистанційно. Її ніхто в академії не бачив в живу. Раніше ніхто з родини баронеси там не навчався, то одні сини були, то сили дару не вистачало. По-моєму, ідеально, чи не так?

 - Я в захваті, - видихнув дільничий. І не прогадав, всі змовники розцвіли зверхніми посмішками.