Адлер. Кохати, щоб вижити

Глава 50

– Доброго ранку, – привітався Ерік.

«Зовсім він не добрий, цей ранок, раз я бачу перед собою тебе», – гнівно подумала Тіна. Вона не хотіла його злити, просто стояла, склавши перед собою руки на грудях, уникаючи дивитися йому у вічі. Сміливість, якою колись так пишалася Тіна, кудись зникла. Вона спохмурніла і змусила себе подивитися на Адлера впритул. Найкращий захист – напад!

– Ти задоволений? Поквитався зі мною та Маркусом? Помстився? – Стримуючи свій дикий темперамент, рішуче запитала Тіна. – Тепер ми квити?

Вона сподівалася, що Адлер схаменувся, але його відповідь відразу зруйнували її надію.

– Ні.

Ерік відповів одразу на всі її питання, але це не мало значення, тому що вона ставила неправильні запитання.

– Невже недостатньо того, що публічно принизив мене, позбавив роботи? На цілий місяць кинув на цьому крихітному острівці саму?  – Вмить вийшла з себе Тіна.

Їй слід бути стриманішою, трохи холоднішою, не показувати свої справжніх почуттів, обмірковувати слова, але насправді хотілося плакати, а не битися.

Адлер зробив крок їй назустріч. Дівчина напружилася від його наближення. Їй здалося, що він хотів доторкнутися до неї, але стримав порив.

–  Недостатньо, –  спокійно відповів він.

Тіна ледь не заверещала щосили. Найбільше вона боялася, що він знову покине її на острові. Що завгодно, тільки не ув'язнення.

–  Чого ти хочеш від мене?! –  крикнула Тіна. Тисячі образ на його адресу вже були готові зірватися з її вуст.

Свій вказівний палець він притиснув до її тремтячих губ, змусивши Тіну замовкнути. Ерік обережно провів кісточками пальців її підборіддям до мочки вуха.

–  Хочу, щоб ти належала тільки мені, – відповів він.

Обурення, викликане його обурливою заявою, геть-чисто сковувало її свідомість. Різким рухом вона відкинула його руку і зробила крок убік.

Ерік з притаманним його характеру невдоволенням миттєво виявився поруч і, стиснувши її зап'ястя сильними пальцями, притяг до себе.

– Підпишеш документи. Зараз! –  Скомандував Адлер.

Тіна, проковтнувши грудку в горлі, відмовлялася вірити в те, що відбувається.

– Що за документи?

Вона припустила, що Адлер вирішив змусити її розірвати робочий контракт, і переконалася в цьому за кілька хвилин пізніше, коли адвокат вручив їй цілий стос паперів, які їй слід було прочитати і підписати. Тіна швидко переглянула деякі з них, скрізь стояв підпис Маркуса. Це означало, що від нього легко відмовилися і вже замінили іншою моделлю. Усвідомлюючи цілковите приниження, Тіна відчула, як очі наповнились сльозами. Крадькома змахнувши зрадницькі краплі, вона взяла в руки кулькову ручку.

До біса Маркуса! Вона рішуче вивела свій підпис на папері, хоча на душі було бридко – її знову зрадили.

До біса Адлера! Другий підпис ліг на аркуш паперу.

Ерік обмінявся з адвокатом поглядами.

– Я допоможу вам, – запропонував адвокат.

Він почав подавати Тіні численні папірці, при цьому дуже багато говорив. Ніс всяку нісенітницю, що нервувало Тіну ще більше. Якоїсь миті її перестало хвилювати, що саме вона підписує, аби все швидше закінчилося. Голова боліла. Нудило. Але хіба вона могла поскаржитися Адлеру на своє погане самопочуття? Цей тиран звик отримувати все на першу вимогу.

— Тобі треба було бути обачнішим, коли ти зв'язувалася з Маркусом. Цей контракт – жорстока кабала, – втрутився Адлер, спостерігаючи, як вона сердито ставить на папері підпис.

– Так я тобі ще й дякувати за це маю? – уїдливим тоном помітила Тіна і скривилася на кшталт посмішки.

Ерік промовчав, не вважаючи за потрібне переконувати її. Коли останній документ було підписано, адвокат акуратно поклав його до папки. Тіна трохи розслабилася, частково через те, що з її плечей впала величезна відповідальність. Тепер можна було не хвилюватися про штрафи та плітки.

"Я знову безробітна", –  промайнула думка в голові, і вона, істерично реготнувши, відразу прикрила рота рукою.

–  Сподіваюся, на цьому наше спілкування закінчилося, –  трохи прийшовши до тями, діловим тоном констатувала Тіна.

Ерік питливо глянув на адвоката – і той ствердно кивнув головою.

–  Ви вільні, –  сказав Адлер чоловікові, який, відкланявшись, практично втік із бунгало.

Коли вони залишилися наодинці, Тіна благаюче подивилася на Адлера.

–  Ну ось, я все підписала. Я хочу якнайшвидше забратися з цього проклятого острова.

Ерік зрозуміло посміхнувся.

– Скоро ми поїдемо звідси, – пообіцяв він. – А поки що пропоную поснідати.

Тіна сердито насупилась, дивлячись на нього, але заперечувати не стала.

Сніданок у компанії Адлера не приніс Тіні жодного задоволення, хоча вона й підозрювала, що, можливо, бачить його востаннє. Ерік вів собі стримано та ввічливо, що здивувало дівчину.

–  Ти зовсім нічого не з'їла і бліда як крейда. Ти добре почуваєшся? –  Зауважив Ерік, серйозно стривожевшись за її стан здоров'я.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше