«Страшна» стаття (справа тривалістю у сім років).

Тяжке у нашій країні життя людей, чиє захоплення – зброя… На відміну від багатьох інших держав, деякими видами зброї законно володіти неможливо в принципі (а за незаконне володіння – кримінальна відповідальність). Дозвільна система  складна. Та іще й навіть у випадках, коли  нічого незаконного людина не робила, іноді її намагаються притягнути до кримінальної відповідальності.

У чому ж звинувачували людину? Невже у порушенні правил міжнародної торгівлі зброєю? Передачі чогось секретного, що могло б зашкодити обороноздатності держави? Якби ж то…

Фабула справи полягала у тому,  що майбутній підозрюваний відправляв поштою знайомому, що проживав за кордоном, та теж захоплювався зброєю, декілька корпусів магазинів (саме корпусів, а не магазинів у зборі) від автомату Калашникова, та декілька дерев’яних ствольних накладок від нього ж. Це – зовнішні, по суті, «декоративні», деталі, які ніяким чином не можуть розглядатися, як щось небезпечне. Тим більше – як щось секретне: автомат Калашникова відомий в усьому світі багато десятиліть, до того ж, виробляється, взагалі не в Україні. Посилки «загальмували» на митниці, відкрили, та порушили кримінальну справу. Розслідував її, як і належить за такою статтею, слідчий СБУ.

Треба сказати, раніше ніколи я не чув, щоб стаття 333 КК застосовувалася на практиці. Здається, це була друга така справа за усю історію України (після цього, вже після початку війни із Росією, звичайно, таких справ було більше, бо з’явилися особи, які дійсно вивозили щось «оборонне»).

Відкрили, до речі, на митниці посилки без законних підстав та із порушеннями, а ряд слідчих дій проводили взагалі до порушення кримінальної справи, що тодішнім КПК (як, втім, і нинішнім) було заборонено. Але головне було у іншому.

Із клієнтом (який добре розумівся на зброї та усьому, що із нею пов’язано) ми сіли разом, та розпочали вивчати той самий перелік товарів, які підпадають під державний експортний контроль, затверджений Кабміном. Та … того, що містилося у посилках, у цьому переліку не знаходили! А от слідчий якимось чином побачив.

Мало того. У постанові Кабміну спеціально зазначалося, що під експортний контроль не підпадають масогабаритні макети зброї (тобто – така ж зброя, яка приведена у не бойовий стан, щоб не можна було стріляти, але можна було «клацати затвором» та проводити усі інші подібні маніпуляції; такі макети є предметом колекціонування любителями у країнах, де володіння відповідними видами зброї заборонено або обмежено, у тому числі й в Україні), зброя для стрільби холостими патронами (яка використовується, наприклад, при реконструкції історичних подій та зйомках фільмів), а також мисливська зброя.

Усі ці три види виробів є на базі автомата Калашникова. Продається багато його масогабаритних макетів, та й під холостий патрон теж. Є й мисливські карабіни, які зовні виглядають так само, як і бойовий автомат, а відрізняються від нього лише тим, що в них відсутній режим стрільби чергами, - можна стріляти лише одиночними пострілами. Такий карабін можна купити, якщо отримати відповідний дозвіл. І от виникала дивна ситуація (з точки зору слідчого): масогабаритний макет, у склад якого входять такий же самий корпус магазина та ствольна накладка, продати за кордон можна. Якщо ре конструктори їдуть на фестиваль до іншої країни, везти з собою зброю під холостий патрон із такими же корпусами магазинів та накладками, - можна. Якщо мисливець їде на сафарі, він, за умови отримання дозволу на зброю, свій карабін везти через кордон може, - а там такий же магазин і така ж ствольна накладка. А от якщо відправити їх посилкою окремо, - це порушення правил експортного контролю!

Ні, в нас, звичайно, багато дурниць у законодавстві та практиці, але не до такої ж міри…

А справа містила кілька товстих томів документів. Одних експертиз було скільки… Й по документах щодо відправки. Й по самих предметах, які відправляли. Спочатку судові експерти у галузі зброї підтвердили: так, це – корпуси магазинів та ствольні накладки від автомата Калашникова. Потім слідство звернулося із запитом до Міноборони, й ті відповіли листом: так, вони вважають, що ці предмети підпадають під експортний контроль. Потім на підставі цього листа слідство звернулося до служби, яка здійснює той самий експортний контроль, і там провели «експертизу у галузі експортного контролю», із тим же висновком. Чому у лапках? А тому, що так звана «експерт» сама нічого не досліджувала. Самих корпусів магазинів та ствольних накладок вона й не бачила, речові докази увесь цей час зберігалися у кабінеті слідчого. Здається, постанову Кабміну вона сама не читала. А лише послалася на лист Міноборони: мовляв, так, предмети ці підпадають під державний експортний контроль. А цим можна було обґрунтовувати «порушення правил», - так вважав слідчий.

До того ж, у слідства вийшла накладка із накладками. Тими самими, ствольними. Тому що у посилках їх було п’ять, у документах про відправлення теж п’ять. А от на дослідження експерту їх потрапило вже … десять. Звідкіля взялися «зайві» - загадка; було б зрозуміло, якби, навпаки, щось «зникло», але у даній справі – «додалося». Прочитавши клопотання захисту, де, серед іншого, зверталася увага на це, слідчий (який був дуже незадоволений, що я прошу закрити справу за відсутністю складу злочину), вигукнув:

-О, та я йому зараз іще й контрабанду інкриміную! У деклараціях – п’ять, а тут – десять!