Агентство "Шарашка та партнери"

22.4

 

Віта не витримала пронизливого погляду іносвітянки і опустила очі. Що їй пропонувалося сказати? «Здрастуйте, мене звуть Віталіна, і я – безнадійна. Так, я готова відмовитися від єдиної людини, яка мене розуміє і приймає без умов, і те, що це збереже чиєсь життя, нітрохи мене не втішить. Але я така, як є. Я не можу вчинити інакше», – ось тільки Женев’єв ця промова розвеселить, а не наштовхне на роздуми.

– Землянка і Тіолейн? – Шаєннка недовірливо дивилася на Тіна. – Обраниця Віктора і твій бездарний брат? Карте, ти ж не брешеш?!

В її тоні вчувалася така надія, що Віта мимоволі зробила крок назад. Що ще за новини? Відколи Жені зайнялася звідництвом?

– Мені теж цього не зрозуміти, – з кривою посмішкою визнав Шарашка. – Але якось так воно вийшло… Моя вина. Недогледів.

– А він? – Женев’єв обернулась до Віктора, що безуспішно намагався прийняти сидяче положення. – Яка ймовірність… Карте, присягни! Він закоханий?! Це не любов до себе? Не егоїзм і не бажання вижити?

Шарашка скривився.

– Стовідсотково. Слухай, принцесо-втікачко, в цьому напрямку тобі ловити нічого. За землянку ми торгуватись не будемо. Вона з нами, уяви собі.

Шаєннка підскочила до Віктора, швидким ривком підтягла його до молодого деревця і посадила, притуливши до тонкого стовбура. Впала на коліна, заглянула в очі…

– Кохаєш, так? – запитала з незрозумілим задоволенням. – По-справжньому кохаєш? Без взаємності? Ха-ха! Може, залишити тебе на Землі? Будеш дивитися на їхнє щастя. День за днем ​​спостерігатимеш, як вони сміються разом, щоночі уявлятимеш, як… Що таке, любий? У тебе є що сказати?

Його неслухняні пальці намагалися розстебнути ґудзики піджака.

– В кишені, – прошепотів Віктор. – Забирай і йди…

– Ну що за настирливий хлопчак! – Женев’єв ласкаво скуйовдила його волосся. – Ми вже розібралися з амулетом, дорогий мій. І з тобою я майже закінчила. Гей, Карте! Я згодна!

Шарашка схрестив руки на грудях, гордовито посміхнувся.

– У тебе завжди були проблеми з уважністю, подруго, – заявив з іронією. – Домовляйся з тими, кому від цього кулона є вигода.

Вона подивилася спочатку на Тіна, потім – на Віту.

– Мені стати на коліна? – запитала холодно. – Чи запропонувати гроші?

– Дай слово, що більше ніхто не постраждає, – сказала Віта. – Ні Віктор, ні Зіна, ні Роман, ні Олександр Петрович, ні їхні близькі.

– Хто такий Роман? – здивувалась іносвітянка. – Ніколи про такого не чула. Хочеш, я тобі дещо пообіцяю? Бонусом, як у вас кажуть? Я не заберу Віктора з собою. Шаєнна швидко позбавить його закоханості, а мені потрібно, щоб він страждав безкінечно. Домовились?

Віта невпевнено хитнула головою. А які ще варіанти? Вона не сумнівалася: при бажанні шаєннці могли б відбити Віктора силою, але Жені все одно рано чи пізно його дістане. Навіть якщо викликати поліцію прямо зараз, Женев’єв не здасться. Через рік, через два, через десять років вона прийде за ним, і це буде ще гірше.

– Я не згоден, – твердо заперечив Тін. – Навіть отримавши амулет, ти не повернешся до Шаєнни. Після всього, що сталося через твою втечу, тебе не приймуть там. А в нашому світі магія тобі ні до чого.

– Мого батька більше немає! Я повернуся як переможниця! Я навіть поділюся з тобою силою, Тіолейне! Клянусь, я не бажаю вам зла! Ця землянка повинна бути щасливою! Я не знаю, в чому ваша проблема, але зроблю все, щоб ви були разом!

Шарашка підійшов до принишклого Віктора.

– Він же просто людина, – сказав байдуже. – Як він зумів так сильно зачепити тебе, Жені? Ти ніколи не вірила в почуття. І ти не обманювала… Ех, принцесо… Поділишся силою, так? Якби заряд амулета можна було розділити на частини, я б давно викинув тебе з цього світу.

– Але… Це ж магія! – Женев’єв розгублено зупинилась на півдорозі до берега. – Енергія… Чому не можна її поділити?

– Вона дуже щільно запакована. В Шаєнні, де магія всюди, це не проблема, а тут… Почнеш її використовувати, і вона розсіється за мить. Вибирай щось одне. Що для тебе важливіше: страждання колишнього чи шанс повернутись додому?

Шаєннка неприємно усміхнулася.

– Ну, страждання я йому можу забезпечити в будь-якому світі.

– Не в Шаєнні.

– Він намагався мене вбити!

– Ти вбила трьох, кількох покалічила. Рахунок явно на твою користь.

«На чиїй Шарашка взагалі стороні?» – подумала Віта, не помічаючи, що в запалі спостережень відійшла до Тіна і стоїть надто близько до нього.

Потім її увагу привернув Віктор, і стало не до дистанцій.

– Жені… – Його очі не відкривалися. – Прости мене. І візьми, – він насилу дістав щось із кишені сорочки, – це твоє.

Женев’єв обернулась, палаючи люттю.

– Немає в тебе нічого…

Вона осіклась. Недовірливо подивилася на золотистий камінчик в срібній оправі і повільно повернулась до Шарашки.

– Карте… То он ти як?..



Елена Гриб

Відредаговано: 01.05.2021

Додати в бібліотеку


Поскаржитись