Айфеї

Глава 2, в якій все ледь не пішло шкереберть

Глава 2, в якій все ледь не пішло шкереберть

Місцем збору майбутньої команди айфей Зірочка обрала ту ж саму стару яблуню. Як відомо, яблуня — дерево чарівне, розуму і сили додає, особливо, якщо яблука їсти. Записатися в команду спочатку вирішили мало не всі — хто з цікавості, хто від нудьги. Були серед фей і такі, яких захопила своїми промовами Зірочка. Але їх було небагато. І геть ніхто з присутніх не розумів, чим і як вони будуть займатися.

Не зовсім розуміла це поки й сама Зірочка. Але вона була впевнена, що чинить правильно і з часом айфеї зуміють в усьому розібратися. Поки ж треба було набрати команду. Це виявилося складніше, ніж думала Зірочка. Кого приймати в команду, як відбирати кандидатів, за якими здібностями? Які з фей будуть більш корисні – найрозумніші чи найспритніші? Ті, хто краще вміють ховатися чи ті, хто швидше літають? Найдосвідченіші в чарівництві чи такі, що вміють щось робити власноруч? Тим більше вибирати було непросто — гамір стояв неймовірний, феї не бажали стояти в черзі та поступатися одна одній місцем. Тільки й дивись до саду хтось заявиться і все зірветься. Зірочка зовсім було зневірилася, але тут їй спала на думку ідея...

Вона махнула чарівною паличкою, і сова, що спокійно дрімала на сусідньому дереві, раптом голосно заухала. Феї на мить припинили галасувати, і Зірочка скористалася тишею: «Любі подруги! Будь ласка, вислухайте мене! Я хочу одразу всіх попередити — команда айфей буде займатися важкою та іноді навіть небезпечною справою. В чому полягає небезпека, я поки сказати не можу, але ті з вас, хто не готовий наражатись на небезпеку, добряче подумайте»!

Стара яблуня завмерла в повній тиші… Потім гілки дерева злегка хитнулися і випростались, листя зашелестіли. Після хвилини роздумів значна частина фей мовчки знялася з місця і полетіла геть, розчиняючись у вечірніх сутінках. Зірочка перевела дух і продовжила: «Тепер я хочу попередити тих, хто любить довго ніжитися в ліжку. Можливо, доведеться рано вставати, пізно лягати, або взагалі не спати якийсь час».

Відповіддю Зірочці знову був легкий шелест листя та крил фей. Трохи потримавши паузу, фея неохоче вимовила: «А зараз хочу попередити тих, хто залишився...» Легкі вечірні сутінки приховали від неї «тих, хто залишився», і Зірочка трохи перелякано подумала, що, може, попереджати вже нікого? Але набралася рішучості та сказала: «Нам доведеться багато часу проводити поруч з людьми. В прямому сенсі. Бути там, де вони живуть або працюють. Звичайно, ми будемо для них невидимі. Але якщо ви не витримуєте їх присутності, буде важко...» І знову зашелестіли листя, але вже набагато тихіше.

Зірочка трохи почекала і сказала: «Отже, рухаємось далі!». Вона завмерла, прислухаючись, але в кроні старої яблуні панувала тиша. «Попередила на свою голову, — в розпачі подумала Зірочка, — всі розлетілися...» Зітхнувши, вона замахала крильцями, підводячись над гілкою і збираючись летіти геть. «Гей, а нам що робити? - обурено пискнув хтось із темряви. «Нам? Невже все-таки у нас буде команда?» - радісно подумала Зірочка. А вголос сказала: «Для початку злітайтесь всі сюди, ближче до мене. Місця повинно вистачити». З м'якого вечірнього сутінку з'явилась, тремтячи крильцями, пухкенька фея і сіла на гілці поруч із Зірочкою. «Мене звуть Хмаринка» - похмуро сказала фея і вмостилася зручніше. Через деякий проміжок часу поруч з'явилася ще одна фея і теж назвалася: «Сонечко». Зірочка привітно кивнула головою і приготувалася зустрічати інших. Пройшла хвилина, друга, третя...

Хмаринка з подивом подивилася на Зірочку: «Ти чого мовчиш? Розповідай давай». Зірочка розгубилася: «То, може, інших почекаємо?» «Довго чекати доведеться, — похмуро сказала Хмаринка, — немає там нікого. Три божевільних феї — ось і вся команда... Ну то що, полетіли по домівках?» Сонечко з питанням подивилася на Зірочку. «Так! Тобто ні! Тобто як хочете — змішалася Зірочка. - Ви можете летіти додому. Я все одно зберу команду». «Ну ні, дзуськи, я теж у справі! Даремно я сюди летіла через весь сад, чи що?» - грізно заявила Хмаринка. «Ми залишаємося, — сором'язливо сказала Сонечко. - Якщо ти не проти, звісно».

Аудіокнига: https://abuk.com.ua/catalog/books/439

Повна версія книги: https://abuk.com.ua/catalog/books/1171




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше