Частина 2

—І ви весь час, це приховували від мене? Ви ж мої батьки – дівчина була розлючена і ображена на маму з татом.

— Сонечко, зрозумій нас. Ми хотіли для тебе всього найкращого. Ми думали це омине тебе, і твоя сила не розкриється

— Що це за сила ? – Мел трошки заспокоїлась 

— В тебе є дар, який передався тобі від батьків – почала матір – По словам твоєї мам, ти можеш контролювати людину. Це сильний дар. Але є ще один. Він  як щит, на тебе не діє магія інших. Він захищає тебе від навколишнього світу. Наскільки я знаю його можна розвинути. 

— Доню – почав батько – тобі потрібно поїхати до академії магії, там тобі допоможуть – тато заключив доньку в міцні обійми 

— Як туди попасти?

— Давайте обговоримо це за сніданком – сказала мама і поставила клубніче варення на стіл.

***

Мелісса лежала на ліжку, обдумючи всю ситуацію.

   Як я проста дівчина, маю магію? Тю не може бути. Ще оці Зоя та Річард. Хто вони? Вони ж не можуть бути моїми батьками? А академія? Дідько. Так багато питань

— Доню – до кімнати зайшла мама – ми з батьком поговорила, та вирішили, що ти поїдеш до академії сьогодні.

— Мамо! Я надіялась це буде пізініше, хоча би через пару місяців – дівчина починала закіпати.

***

Мамі все ж вдалося вмовити Меліссу поїхати в академію сьогодні.

Мел зателефонувала своїй подрузі Лу, щоб розказати її все що з нею сталося за ці два дні.

Як тільки їй виповнилося вісімнадцять вона зовсім не контролювала свої виплески енергії. Це могло стати великою не ещрекою для її сім'ї, та близьких людей.

Лу єдина подруга Мелісси, якій вона може довіряти свої проблеми та секрети. Вона була щ нею в самі важкі дні. Як кажуть вони пройшли і воду і вогонь разом.

— Лу, це капець, я змушена поїхати вчитись до якоїсь академії. Де вона і що вона з себе представляє, я поняття не маю. Ще ми з тобою бачитись не будемо аж до кінця семестру – жалілась Мел

— Не переживай все буде добре – Мел здалося, що дівчина була напрочуд спокійною і лего прийняла те що вони більше не зустрінуться 

— Ну добре, Мел відпочивай. Зідвонимося пізніше – дівчина швидко скинула трубку 

— Що це з нею? – Мел не очікували такої поведінки від подруги. 

      Потрібно прогулятись – дівчина оділась і вийшла на вулицю.

Вийшовши з дому, дівчина попрямувала в той самий парк. Знову взявши собі ароматної кави, дівчина присіла на лавку. 

— Ох, чому Лу так відреагувала? Я мушу перейматись за це. Вона моя єдина найкраща подруга. Ех – дівчина міцнішк стиснула стаканчик з кавою.

— МЕЛІССО! – хтось викрикнув їм'я дівчини.

Мел почала озиратися і замітила вдалі свою подругу Лу як швидко бігла до неї перестрибуючи калюжі і голубів.

— Нврешті, я не могла до тебе дозвонитися – нарешті дівчина добігла до Мел

— Я напевно просто не чула – дівчина дістала свій телефон з кишені і зрозуміла, що він виключений 

— Виключився, напевно завдяки сіла

— Короче Мел, у мене для тебе новина і вона дуже хороша – Лу взяла в дівчини каву і трохи відпила.

— Що там, роказуй? Хлопця найшла? – дівчина бадьоро усміхнулась подрузі 

— Та ну, що за дурниці ти мелеш. Хоча зараз би хотілося мати біля себе якось красивого, підкачаного хлопця але видно не судьба – дівчина засміялась 

— Ну – мовила дівчина 

– Точно, забула. Ти поступаєш в академію магії, так? 

— Ага – якось засмучено відповіла  Мелісса 

— Ну так от, я вчусь в тій академії, на другому курсі – шокувала дівчину подруга — Ми будемо бачитись що дня. Тому що гуртожиток знаходиться на території школи. Я така щаслива – щебетала Лу 

— Стоп!  Тобто ти вчитимешся разом зі мною? В академії? – якось не вірячи перпиталась Мелісса 

— Ну так, а ти що думалати там будеш одна? Я буду за тобою приглядати, щоб ти не накоїла дурниць.– саркастично сказала Лукренція ( повне ім'я Лу)

— Так це ж чудово – дівчина накинулась на подругу зі слонячими  обіймами

— Задушиш мене – але та у відповідь ще сильніше обійняла подругу.

Дівчата сиділи так хвилин зо 5

— А в тебе теж є магія? – захоплена спитала Мелісса, коли до неї дойшло, що академія то магічна 

— Ну звісно, мої батьки є ельфами, тому мені пердалась магія мами. Ну якщо бути точнішою то я можу лікувати рани і повертати до життя рослини тварини і навіть людей. Зараз я вмію тільки ожиляти рослини. Та це не біда, скоро у нас почнеться практика і я зможу більше потренуватися і навчитись – жваво відповіла Лукренція

— Типу ти можеш оживляти рослини? 

— Типу так, дивись – дівчина підійшла до листка який щойно впав з дерева. Сказавши якісь слова і помахавши  пальчиками, листочок ожив і почав танцювати і присвпівувати якусь дивну пісню.

Замітивши дівчат він звернувся до них:

— Доброго дня юні леді! – листочок звернувся до дівчат 

— Емм...– запнулась Мелісса — Доброго 

— Привіт – радісно відповіла Лукренція — як тебе звуть

Листочок задумався — Ну ви можете звати мене Чакі 

— Чакі?? – здивовано перпитла Мел

— так Чакі, а що мені подобається це ім'я. А як вас звуть?

— Я Лукренція, но ти можеш звати мене просто Лу, а оце  то Мелісса або просто Мел – дівчина глянула на задуману дівчину.

— Добренько Мел і Лу. Ви красиві – листочок посміхнувся 

— Щось я замерз – Чакі почав пригати по Лу 

— ходімо тоді до мене до дому – відповіла Мел — заодно я зберу речі для переїзду до академії...

Дівчата вирушили до дому Мелісси. 

***

— Мамо я дома і зі мною Лу, вона допоможе зібрати мені речі– кричала Мелісса на весь дім 

— О Лу, який чудовий візит. Проходьте на кухню я якраз спекла улюблений шоколадний кекс Мелісси. Тільки обов'язково помийте руки.

***

Дівчати зібрались за столом разом з мамою та татом Мелісси. Дівчина розповіла, що Лу теж вчитися в академії магії. Батьки спершу здивувалися але потім зраділи, що їх донька не буде там самотня. Потім дівчата показала батькам  Чакі. Татові він дуже сподобався, а от мама трохи перлякалссь та потім звикла до Чакі.