Розділ 3. Магічне коло

Майя носилася по кімнаті.  Носилася і думала, як могла не поставити будильник на такий відповідальний день.  Вмиваючись, наспіх заплітаючи набік косу і зав'язавши її блакитною стрічкою, дівчина з жахом усвідомила, що зовсім забула уточнити питання про навчальну формі.

Заглянувши в шафу, вона виявила лише білий плащ з червоною окантовкою.  На високому комірі фібулою був закріплений конверт з написом: «Адепту».  Дівчина швидко зняла конверт і витягла з нього складений аркуш.

Виявилося, ця була інструкція з використання зачарованої накидки.  Її треба обов'язково носити у академії.  Вона служила захистом в процесі навчання.  Згадувалися також якісь рукавички зі шкіри чорночеревої саламандри, які можна знайти у внутрішній кишені накидки.  Без них заборонялося з'являтися на практичні уроки Основ Чароплетіння і Алхімії.

Майя подивилась на фібулу в руках у вигляді емблеми Академії: кільця з вигнутим дугою срібним пером, що пристібалася голкою з Т-образним кінцем.

Дівчина накинула плащ і по дорозі до дверей швидко глянула в дзеркало.  Крім плаща на ній добре сиділи біла туніка з двома розрізами від стегон та вузькі штани — її другий простий комплект з усього взятого в дорогу.  До холодів доведеться писати тітці Еммі лист з проханням надіслати щось тепліше. Залишалося сподіватися, що до того часу тітка простить втечу племінниці.

Через сквер Майя мчала, безуспішно намагаючись обігнати час.  І вже у воріт різко зупинилася і з жахом подивилася на закриті стулки.  Дівчина притулилася до них в надії хоч трохи відкрити.  І раптом відскочила, коли перед нею з листя плюща склалося обличчя.

 — Тим, хто запізнився, ходу немає, — заявило обличчя пискляво-діловим голоском.

Майя грюкнула віями на дві темні западини замість очей.  До подібних дивацтв їй ще треба звикнути.

 — Але я лише на хвилину запізнилася!

 — Краще прийти на годину раніше, ніж на хвилину пізніше, — заявило обличчя.

Майя стиснула губи — справи кепські!  Вона представила, як в просторій аудиторії почнеться перекличка, як ім'я за ім'ям будуть вставати адепти, і як на прізвища «Семіроз» повисне пауза.  І постало перед внутрішнім поглядом бліде обличчя — як на ньому примружаться темні очі, і як підіжмуться тонкі губи.

 — Будь ласка, пустіть, — готова була вчепитися в рослинне обличчя Майя.  — Я вам в наступний раз що-небудь смачне принесу!  Добриво там якесь!

 — Тим, хто запізнився, ходу немає!  — не спокусилося на пропозицію обличчя.

 — Проблеми?

Майя обернулася на м'який голос збоку.  Перед нею стояла висока красуня в довгому темно-зеленому плащі з гострими наплічниками.  Синяво-чорне волосся зібране в високий хвіст і зав'язане зеленою стрічкою. Світло-зелені очі зацікавлено розглядали дівчину.

 — Доброго ранку, Ал!  — зраділо обличчя.

 — І тобі, крихітка Люся, — кивнула красуня.

Майя глянула на обличчя.  Так цей балакаючий кущ — вона!

 — Пропустиш нас?  — поцікавилася дівчина.

 — Учнів, що запізнилися, заборонено пускати.

 — А ми нікому не скажемо, — заманливо підморгнула красуня обличчю.  — Це буде наша маленька таємниця. Ти збережеш її для мене?  По-дружньому!

Люся, схоже, засоромилась. Заплескало віями-листочками і через невелику паузу клацнула замком і розгорнула стулки, звільняючи дорогу.

Незнайомка жестом показала Майї проходити.

 — Дуже дякую!  — мовила Майя, коли вони пройшли ворота і попрямували до входу в Академію.

 — Як же можна проходити повз, коли дівчина в біді, — усміхнулася Ал.  — Ви, видно, новенька?  Ще не знаєте, що за запізнення чекає серйозне відпрацювання.

 — Так, не очікувала такого контролю, — зізналася Майя.  — Начебто не в королівську армію пішла.

 — Якщо не буде порядку, буде хаос.  У магії хаос несе руйнування.

 — Ось і перша лекція в Академії, — усміхнулася Майя.

 — Я — скромний учитель історії.  І то сьогодні тільки мій перший робочий день.  Так що ми в рівних умовах.

Майя окинула супутницю поглядом.  Риси її обличчя гармонійно поєднували і гостроту, і м'якість.  А в низькому мелодійному голосі проскакувало щось нереальне, навіть казкове.

 — В рівних були б, якби і я виглядала, як витончена аристократка, — хмикнула Майя і здивувалася, що сказала це вголос.  Якось само вилетіло.

Ал здивовано глянула на неї, а потім раптом спіткнулася і впала на землю.  Майя злякано присіла поруч.

 — Ви як?!

 — Нормально, нормально, — підвівшись, спішно запевнила красуня.

Майя допомогла їй встати.

 — Значить, аристократка ... — Ал спробувала посміхнутися, але видно від болю посмішка вийшла натягнутою.  — Хм, значить, до аристократа вусів не вистачає.  Так і знав…

Майя зупинилась, як укопана, і втупилася на Ал.  Деякий час вона пильно дивилася на високі вилиці гарненького обличчя, вигин тонких брів і довгі вії.  І раптом зойкнула, зрозумівши, як помилково повелася на всю цю ельфійську красу.

 — Вибачте!  — тут же спішно заторохтіла Майя.  — Вибачте мою грубість!  Я не зрозуміла, в сенсі, ляпнула дурницю!  Вибачте!

Ал злегка посміхнувся і похитав головою:

 — Гаразд, це все одно комплімент.

Майя ніяково опустила очі, відчуваючи, що щоки починають горіти.  Гаразд, не зрозуміти стать куща… Але людини?! Та ще вчителя!

Піднявши очі, Майя побачила, що Ал з легкою посмішкою її розглядає.  І — слава Небесам!  — він дійсно не виглядав скривдженим.

 — Я можу помилятися, але не ви Майя Семіроз?  — запитав Ал.

Майя зніяковіла ще сильніше і кивнула. Але вирішила не питати, за яких обставин він почув її ім'я.

 — Напевно, дуже пишаєтеся вчитися в Академії, що з'явилася завдяки старанням вашого батька?  — посміхнувся вчитель.

 — Напевно, — іронічно хмикнула Майя.

 — Ви так на нього схожі, — сказав Ал, злегка схиливши голову набік.  — Єдине — блакитні очі Юти.

 — Ви знали мою маму?  — здивувалася дівчина.