Розділ 5. Ящірка з короною

Другим уроком за розкладом було Травознавство. Аудиторія з цього предмету виявилася зовсім не звичною. Слідуючи за однокурсниками, Майя і Стефан вийшли на терасу на самому даху замку. Крім лавок і парт тут ріс цілий сад, були облаштовані грядки й оранжереї різних розмірів і форм. Не всі рослини тут поводилися, як зазвичай. Деякі ховали листя і цвітіння, варто було тільки підійти ближче. Інші, навпаки, виявляли цікавість і тягнули до гостей стеблинки й вусики. А були й такі, що готові мало не битися за свій горщик.

Стефан присів біля одного такого «забіяки», який загрозливо клацав зубастою пащею в обідку жовто-чорних пелюсток. Хлопець взявся дражнити зубасту рослинку, то опускаючи, то піднімаючи палець.

— Обережніше, а то відкусить. А зубки його отруйні.

Стефан і Майя глянули на сусідній кущ. Той злегка ворухнувся.

— Ого, рослина, що розмовляє! — зрадів хлопець.

— Попрошу, юначе! Я — ваш учитель Травознавства, — з гідністю поправив його кущ.

Кусюча квітка вирішила, що це її шанс хапнути нахабу, але Стефан навіть не дивлячись відвів палець, і гострі зубки клацнули у повітрі.

— Так наш учитель — кущ? — поцікавилася Майя, згадавши Люсі на воротах.

Але тут із куща виринуло цілком людське обличчя.

— Ах, якби я була кущем, як би все було простіше, — посміхнулися Майї.

Відсунувши гілки, на доріжку вийшла жінка в темно-зеленій мантії. На голові у неї було безліч рудих косиць, закріплених дерев'яними бусами. Від кожного її руху вони стукалися між собою. Сама жінка виявилась досить симпатичною, з круглим обличчям. Кінчик її носа був забруднений землею. В одній руці вона тримала великі ножиці, а в іншій — шкіряні рукавички.

— Втім, мрія моя цілком реальна, — закотила вона очі, — коли моє тіло сконає, і його віддадуть Матінці Землі, наді мною посадять білу акацію. І тоді я буду годувати її коріння, і так поступово сама стану нею.

Вона захоплено зітхнула, насолоджуючись цією думкою. Адепти ж помітно не розділили всю поетичність цієї мрії й тільки спантеличено перезирнулися.

— Я — професор Хедера, буду викладати вам Травознавство, — весело оголосила травниця, коли всі учні розсілися. — Відразу попереджу, що на цьому предметі вам доведеться забруднити руки. Так-так, не варто морщити носики, — глянула вона на двох адепток на другій парті, що незадоволено перезирнулися. — Знаю, деякі з вас і тарілку жодного разу за собою не мили, але на цьому предметі доведеться працювати з землею і рослинами. І те, і інше залишає бруд на ваших дорогих шатах. Так що раджу не сильно вбиратися на мої уроки.

Заняття по Травознавству пройшло куди спокійніше попереднього. Професор Хедера вирішила на першому уроці розповісти про важливість самого предмета, особливо для тих, хто захоче продовжувати навчатися на лікаря. Урок вона закінчила раніше. Видно, сама поспішала повернутися до справ в саду. Та й що було взяти з учнів, коли вони ще підручники не відкривали.

Охочим травниця дозволила погуляти по саду. Та попередила, що не в усі оранжереї дозволено заходити.

Велика частина групи поспішили назад в академію. Схоже, їх не сильно дивували всі ці окаті квіточки та полохливі листочки. Можливо, як постійним мешканцям Цвіточа, їм були звичні чарівні рослини. А ось Майя вирішила скористатися шансом і ще трохи побродити між химерних трав і кущів. Стефан залишився дрімати за партою, так що Майя довірила йому сумку і пішла сама.

Сад виявився більше, ніж вона думала. Майї починало здаватися, що вона потрапила в інший вимір, а Академія залишилася десь далеко позаду. Дівчина заглядала у вікна оранжерей, присідала біля яскравих квітів і плодів, поки її увагу не привернув рух між тіней. Майя здивовано подивилася на зелену ящірку на одному широкому листі. Виходить, тут і така живність мешкає!

А ящірка виявилася не простою, а з золотою короною на голові. Хоча для Майї вона зійшла б за колечко. Ящірка уважно дивилася на дівчину і не ворушилася. На мить Майї здалося, що вона не справжня, а просто поставлена для прикраси. Але ящірка моргнула, зіскочила на підлогу і спішно побігла кудись між рослинами. Заінтригована Майя пішла за нею. Навіть цікаво, де живе така ящірка? Невже в маленькому замку? Але замість замку тваринка прошмигнула в прочинені двері оранжереї. Що всередині через помутніле скло було не розгледіти, тому Майя обережно прочинила двері. Заглянувши, вона ахнула.

Вона стояла у величезному вазоні, що більше нагадував бочку. Її великі пелюстки були довжиною в людський зріст з райдужними жилками. Вони пульсували по рослині, немов кровоносні судини, і міняли колір. Під стеблами росли кучеряві плоскі, як стрічки, вусики. Майю так вразила розмір і краса квітки, що вона і не помітила, як увійшла в оранжерею.

Квітка її почула і зацікавлено підняла вусики.

— Вітаю! — посміхнулася Майя.

Чомусь здалося, що з такою красивою рослиною потрібно привітатися.

Вусики відреагували на її голос навіть більше, ніж на кроки. Вони обережно потягнулися до неї. Майя підняла руку. Вусики соромливо торкнулися її, а потім, трохи осмілівши, обплели її долоню.

— Ого, міцне рукостискання, — помітила Майя.

Тут один вусик ковзнув по її пальцю. Майя відчула гострий біль і здригнулася. Вусики теж різко повернулися назад. Дівчина глянула на вказівний палець — з порізу потекла крапля крові. Краєм ока Майя помітила, як заворушилася сам квітка. Вона підвелася на стеблі та повернулася до неї, нагадавши своїм виглядом величезну змію. Дівчину вколов легкий страх. Напевно, варто піти. Правильність наміру підтвердилися пелюстки, які трохи відкрилися. Їх внутрішня сторона виявилася повністю покрита дрібними зубами. Але не встигла Майя і кроку ступити, як квітка з блискавичною швидкістю кинувся на неї, використавши скручене стебло, як пружину.

У наступну мить Майя відчула, як хтось рвонув її за комір плаща і різко відтягнув назад. Величезні пелюстки зупинилися в лічених сантиметрах від неї й стали злоклацати в повітрі — довжина стебла не дозволила дістати до жаданої їжі.