Розділ 7. Бранець академії (1)

Майя влетіла в кабінет, ледь не знісши двері. Оглянувши однокурсників, вона спішно пройшла до парти, де сиділа в минулий раз. Цього дня вона теж проспала. Але з переляку якось примудрилася встигнути. Хоч довелося залишити волосся розпущеним.

— Вітаю, Семироз, — тут же почула вона голос мадам Пуфи. — Через десять секунд ви б уже в клас не увійшли. Хіба що і двері б мені випалили.

Між адептів почувся сміх. Майя глянула на вчительку, яка гостро стежила за нею біля дошки. Нової дошки. Дівчина стухла і мовчки почала діставати зошит і чорнильну ручку.

На щастя, урок пройшов без підпалів і вибухів. Майя сиділа тихіше води, нижче трави, хоча нормально зосередитися на предметі не вийшло. Дівчина все поверталася думками до вчорашнього вечора. І мадам Пуфа встигла кинути пару гострих фраз на її ряд криво сплетених заклинань.

— Не виспалась? — тихо поцікавився Стефан, коли викладач вийшла з кабінету.

Як і вчора, він сидів по сусідству, і тому не міг не помітити неуважності Майї.

— Та ніби виспалася, але... У тебе бували сни наяву?

Стефан задумався.

— Звісно. Якось я три дні не спав, так на останній день уже не розумів, чи реальний світ або все навколо ефемерна вигадка.

— А навіщо ти так довго не спав? — здивувалася Майя.

— Готувався до вступних іспитів в Тайлогос.

Майя мимоволі відвела погляд — стало трохи соромно. Вона-то прийшла і просто витрусила у батька для себе місце.

Кабінет Алхімії розташовувався по сусідству з кабінетом Зілля і настоянок. Це було просторе приміщення з одномісними партами зі скляними перегородками, мабуть, з розрахунком на те, що, якщо у когось щось скипить або підірветься, до сусідів це долетить з найменшою ймовірністю. На краю парт лежали захисні окуляри. Ще були полички з набором пробірок, де зберігалися різнобарвні рідини, порошки та матеріали в коробочках. В кінці кабінету знаходилися гвинтові сходи, які ведуть на дах. Над дошкою висіла табличка з написом: «Переконливе прохання з пробірок не пити. Ми ще не винайшли філософський камінь, щоб виростити вам нову печінку».

Дівчина сіла за останньою партою і почала готуватися до уроку. Але вже розуміла вона, що і на цьому занятті повністю зосередитися на предметі не вийде. Не могла вона вдавати, що нічого не було. Трохи подумавши, Майя зважилася запитати Стефана, який сів перед нею, не бувало випадків, щоб в академію пробиралися лісові демони.

— Демони? — задумався Стефан.

Майя закивала.

— Ну, щоб конкретно в академію — не чув. У місто так, пролазять час від часу. Але це все дрібниці. Трястися варто через Маскарона, — притих голос хлопця.

— Маскарона? — перепитала Майя. — Це хто?

Стефан здивовано повернувся на неї.

— Ти не місцева?

— Ем, — трохи зніяковіла Майя, зрозумівши, що зараз на неї дивляться, як на дикунку, — останні сім років жила в Золотофорті.

— І що, у вас в столиці зовсім не переймаються про коронацію Темного Князя?

Майя тільки хлопнула очима.

— Наша принцеса не знає про Маскарона? — пролунав голос у самого вуха.

Майя здригнулась і різко обернулася. До неї майже впритул схилилася Сава.

— Вітаю, Майя Семироз, — розтягла вона губи. — Ось ми та знову побачилися.

Майя напружено привіталася. І коли тільки вона підкралася?! Вчорашня старшокурсниця на цей раз була без камери, чим дуже порадувала Майю. Зате її блокнот з олівцем вже трималися в бойовій готовності.

— У школах Златопагорб’я не вивчають історію Чарогір’я? — поцікавилася Сава, сідаючи на край парти близько Майї.

— Трохи.

— Ну а про Темного Князя і його армію хоч чула?

Майя кивнула.

— Так от не було б ні Темного Князя, ні армії, якби не Маскарон. Він був тим, хто дав цьому кровожерному тирану майже безмежну силу. Саме з його допомогою створені тварі, яких ні сталь, ні вогонь не брали.

Майя глянула на Стефана, той коротко кивнув, підтверджуючи слова старшокурсниці.

— І навіщо темним магам тип, що жив сотні років назад? — запитала Майя, не бачачи поки зв'язку.

Сава задоволено розтягла губи.

— Так кажуть, живий він. Не людина ж. Що для нас століття, для нього лише рік, а може і дні.

— Останній рік стали ходити чутки по місту, — тихо прошепотів Стефан, — що Маскарон знову зібрався коронувати Темного Князя і подарувати йому армію тварюк.

Сава відкрила свою сумку і дістала звідти газету. З титульної сторінки Майя зрозуміла, що це та сама газета, яка лежала на столі в кабінеті батька. Старшокурсниця розгорнула її й простягнула Майї, вказавши на статтю на третій сторінці. Дівчина почала читати. У статті повідомлялося про страшну знахідку в одному зі скверів — виявили понівечене тіло міського стражника. З тим на місці було проведено якийсь ритуал, але деталі обряду поки таємниця слідства.

— Так, може, це справа рук лісових духів? — підняла очі Майя.

— Дочитай. Там пишуть, що на тілі знайдені сліди людської магії.

— У лісах Чарогір’я ховається чимало темних магів, — поклала газету на парту Майя.

— Так, але останні роки їх тягне до Цвіточа, як мух на мед, — з іронічною посмішкою зауважила Сава. — І вже нахабно лізуть, навіть не прибирають за собою, — постукала вона нігтиком по статті.

— Так чорнокнижники поспішають привітати нового Темного Князя? — здогадалася Майя.

— Або самі позмагатися за цей титул. Маскарон не уточнював, кого коронує.

— А ти звідки знаєш? — підозріло глянув на неї Стефан.

— Я багато знаю, — нітрохи не зніяковіла Сава. — Робота у мене така — багато знати. Так що пора братися за нову сенсацію, — повернулася вона до Майї й приготувала блокнот з олівцем. — Майя Семироз, скажи, чому наш шановний ректор ніколи не згадував про тебе? Так само як і про свою покійну дружину. Наскільки мені відомо, вона була не чарівницею, а звичайною актрисою. Що сталося з нею?

Майя стиснула губи. Ця Сава взагалі знає поняття «тактовність»?