Розділ 7. Бранець академії (2)

На Алхімії першокурсники писали під диктування професора Гастропода — спокійного, повільного як в мові, так і в рухах чоловіка середніх років, чия неслухняна копиця з напівсивим волоссям сама нагадувала алхімічну реакцію. До середини уроку вже майже вся група перетворилася в сонне царство — голос і манера розмови алхіміка були немов колискова, що неминуче затягує в сон все живе навколо. Навіть муха, яка залетіла в клас, і та не встояла, політала пару хвилин по класу, поки політ її не став зовсім млявим. А потім сіла на край вчительського столу та заснула.

До кабінету заглянула Лісана. Вибачившись, вона попросила забрати Ельдара. Того викликав до себе професор Білозір. Хлопець хотів зібрати речі, але секретар сказала, що до кінця уроку він повернеться, так що сумку можна не брати.

Закінчивши лекцію, професор Гасторопод не став далі мучити учнів і дозволив тим піти з уроку раніше. Адептів ця новина розбудила краще будь-якого гонга. З напівдрімоти Майя штовхнула олівець, і той впав під парти. Дівчина протерла очі, склала в сумку речі й присіла пошукати олівець. На той час клас вже спорожнів. Пропажу Майя виявила у стільця першої парти. Вона присіла у парти, а піднявши голову, побачила золоті очі.

На краю першої парти сиділа знайома зелена ящірка з короною. Майя спочатку не повірила очам. Деякий час обидві дивилися один на одного і не моргали.

Майя напружилася: ящірка — єдина зачіпка вчорашнього проникнення. Такий шанс не можна змарнувати! Хоча дівчина слабо собі уявляла, як буде допитувати її, якщо та не вміє говорити. Але зараз це було неважливо. Головне — зловити.

Майя зібралася з силами, а потім різко підняла руки, бажаючи схопити ящірку. Але рептилія прудко ковзнула в сторону і прошмигнула за чиюсь сумку на стільці. Майя схопила сумку і різко підняла, але стілець був порожній.

Майя озирнулася, не розуміючи, куди пропала втікачка. А потім підняла голову вгору і побачила негідницю, яка вчепилася в сумку. Ящірка зіскочила на чоло дівчини, відштовхнулася шорсткими лапками та з несподіваною стрибучістю перемахнула на парту.

Майя зойкнула і впустила сумку. Та слідом за ящіркою полетіла їй на голову. Книги посипалися в сторони. Майя ледве встигла утриматися за край парти й не впасти.

— Ось паршивка! — прошипіла вона.

Коли вона прочухалися, ящірки й слід зник.

Заглянув під всі парти, Майя з глибокою досадою зрозуміла, що упустила свідка вчорашніх подій. Вона потерла шишку на лобі. Її голові й так вчора дісталося, а тепер і це. А все противна рептилія! Що вона взагалі тут забула?

Нічого не залишалося, як йти у гуртожиток. Майя хотіла вже взяти свої речі, але побачила розкидані книги й зошити на проході. Точно, Ельдар залишив свою сумку. А Майя в азарті гонитви безцеремонно розкидала його підручники по класу. Вона присіла і стала швидко збирати речі однокурсника. Поглядом ковзнула по старій шкіряній книзі. Та була захована в найдальший кут сумки, тому і не випала з усіма підручниками.

«Чароплетіння на крові…» — прочитала вона на корінці перші слова.

Майя насторожено перечитала напис і зрозуміла, що не помилилася. І відразу насупилася.

Заклинання на крові відносилися до тих, на які Верховний Ковен наклав вікове обмеження. Працювати з ними в Тайлогос, як і в будь-який чарівницькій академії, дозволялося тільки повнолітнім, тобто на четвертому курсі, коли адептам виповнювалося двадцять років. Невже Ельдар наплював на заборону і нишком тренується з магією крові?

Майя вийняла книжку і прочитала повну назву: «Чароплетіння на крові. Прийоми застосування крові в магічному колі для щитів і бар'єрів ».

Між сторінок старої книги було щось заховано. Відкривши книгу, дівчина побачила складену білу хустку, край якої був забруднений в чомусь темному. Назва розділу на пожовклому папері оголошувала: «Родинні зв'язки й їхні властивості. Як створити ключ до замкового бар'єра на крові».

Дівчина розгорнула хустку. Вона впізнала кривавий слід, що вчора залишив її поріз. Але куди більше здивувало те, що поверх плями намальовано вугіллям магічне коло. Воно було в точності таке, як на ілюстрації в кінці розділу, де знаходилося накреслене магічне заклинання з трьома рунами й візерунками червоних ниток.

Відчувши, як серце зробило кульбіт, Майя завзято взялася читати розділ. Там детально розписувалися, як використовувати родинні зв'язки при відмиканні бар'єрів, укріплених кров’ю. Виявилося, якщо виділити із крові ближнього родича мага потрібні елементи, їх можна застосувати як відмичку для «кровного» замку. Досить тільки підібрати необхідний ряд плетінь між рунами. Але одним з важливих чинників створення магічної «відмички» слугує духовна прихильність. Кров вбирає почуття свого господаря. Чим сильніше прихильність носія спорідненої крові до власника замку, тим краще прийметься вона самим кровним замком. Це робило кровне заклинання неприступним для вороже налаштованого родича. Тому кровні замки століттями залишалися найсильнішими й довговічними магічними замками з усіх винайдених людьми.

Чим далі біг погляд Майї по рядках, тим сильніше калатало серце в грудях. Дочитавши, дівчина зачинила книжку. Від злості їй стало мало повітря. Її підло використали! Цей червоноволосий застосував її кров і навіть її почуття, як ключ до заклинання батька. А вона розмріялася, вирішила, що він не такий вже гад, як вона думала.

— Тато не вчив тебе, що чіпати чужі речі негарно? — запитав сухий голос ззаду.

Майя на мить завмерла і повернулася — червоноволосий стояв у дверях. Дівчина спішно озирнулася. В аудиторії вони все ще були одні. Професор Гастропод так і не повернувся. Ельдар зробив крок вперед, Майя тут же позадкувала.

— Не підходь!

— А то що? — зігнув брову Ельдар, продовжуючи наступати. — Наш ректор звідси тебе не почує. Тебе взагалі ніхто не почує — уроки вже закінчилися.

Дівчина притиснула до грудей пошарпану книгу.

Потрібно бігти! Але куди? Вихід перекритий, у вікно не вистрибнеш — клас на самому верхньому поверсі.