Розділ 9. Тільки долети! (1)

Дні для Майї пішли стрімким калейдоскопом.  Вона потроху звикала до нового місця і людей.  На щастя, колесо проблем нарешті призупинилося.  Після розмови з Ельдаром в їдальні Майя ще кілька разів пробувала поговорити з ним. Але того виявилося не так просто підловити.  На перервах весь час ходив в компанії Лаури і її групки «еліти», а після уроків зникав з спритністю ящірки, не інакше.

Та навчання набирало обертів, не даючи Майї відволікатися на інші турботи.  Вона обіцяла батькові, що витримає темп занять в його Академії, і з головою віддалася цій меті.  Серед безлічі дисциплін найскладнішим все ще залишалися Основи Чароплетіння.  Все частіше на практичних уроках мадам Пуфи Майя відчувала, як її починала наповнювати безконтрольна енергія.  І тут же дівчина намагалася приглушити її, зупинити потік, який, як здавалося Майї, може її знести, як дрібну тріску.  Це сильно заважало зосередитися, тому магічні кола виходили кривими або з помилками в плетеннях.  Не ставало легше і від колючих коментарів мадам Пуфи.

Майя йшла по коридору, слухаючи схвильовані розмови своїх однокурсників.  У них якраз пройшов урок Чароплетіння.  Для Майї, як зазвичай, не особливо успішно.  А попереду чекав урок Бойової Магії.

 «З вогню та в полум'я», — думала дівчина, прямуючи в роздягальню.

Вона спустилася в хол, а звідти повернула в один з коридорів.  Біля дверей в роздягальню Майя раптом завмерла, почувши голос Лаури і Рути всередині.

 — Ні, дівчатка, ви бачили, як мадам Пуфу сконфузило від її димової сфери.  Точніше, тієї перекошеної подібності!  — захихотіла Рута.  — Я такого ще не бачила!

 — Той рідкісний випадок, коли дар є, а таланту — немає, — всезнаюче відповіла Лаура.  — У мене була така подруга.  Любила співати, але слуху ніякого.  І ми щовечора повинні були слухати її завивання, так як мій батько вів справи з її батьком.

 — Ось так і ми приречені терпіти доньку ректора, — зітхнула Рута.  — Навіщо він її тримає?  Себе ж ганьбить.

 — Я чула, він і радий би її вислати.  Вона сама вчепилася в Академію, як кліщ.

 — Ох, тоді професорові Семірозу можна тільки поспівчувати.  Важко, коли твоя дитина — бездарність.

Дівчата обернулися на шум біля входу.  Лаура підійшла і відкрила двері, але в коридорі нікого не застала.

 ***

За кут Майя встигла забігти якраз тоді, коли роздягальня відкрилася.  Почувши стукіт дверей, що закриваються, дівчина видихнула.  Однак тут же груди задушливо стиснуло, в очах противно защипало.

Майя ще кілька разів вдихнула і видихнула.  Ні-ні, тільки не тут!  Не можна, щоб хтось її такою побачив.  Спішно витерши очі, дівчина пішла шукати затишний куточок, щоб переодягнутися — в роздягальню йти зовсім не хотілося.  По-хорошому Майя б і на урок не пішла, але нариватися на гнів декана факультету воїнів було собі дорожче.

Дівчина знайшла коридорчик, що веде до комори.  Сюди навряд чи хтось заглядав, окрім персоналу, а той починав працювати ввечері.  Так що Майя визнала кімнатку зі швабрами та відрами цілком безпечною.  Закривши двері, Майя діставати форму.  Вона намагалася не думати про почуте. Але в голові знову і знову прокручувалися слова Лаури і Рути.

«Ганьба.  Бездарність.  Кліщ » — болісно колов глузливий голос однокурсниць.

Майя роздратовано скинула накидку і почала розстібати сорочку.  Але дрібні гудзики вислизали з тремтячих пальців. 

Невже і справді ганьба для батька?  Невже тому він так хоче вислати її з Академії?  Йому соромно за свого незграбного виродка?  Не хоче, щоб сміялися над нею і над ним?  А й справді, як безглуздо — дочка великого чарівника Семіроза бездарна в магії!  Але ж вона старається не менше за інших!  Навіть більше, а все одно зазнає невдачі за невдачею!  Чому ж навіть просте заклинання не може сплести без помилки?

Скинувши сорочку, Майя підняла край повітряної камісоль, але застигла, коли в очах знову защипало.  Невже вона дійсно тут тільки кліщ?  Паразит, який користується сприятливим містечком?  Може, і правда варто поїхати?  Не ганьбити ні себе, ні батька…

Відповісти на своє ж запитання Майя не встигла — двері різко відчинилися.  Дівчина вилупилася на Ельдара з мішкуватою сумкою за плечем.  Хлопець теж здивовано глянув на неї.  Потім швидко ковзнув поглядом по її фігурі.  Та, зрозумівши, в якому вигляді стоїть перед однокурсником, ахнула, підхопила сорочку і прикрилася нею.

 — Ти що тут забув?!  — злякано вигукнула Майя.

 — Можу поставити те ж питання.

І не встигла дівчина відповісти, як Ельдар закрив двері, змусивши Майю протиснутися вглиб, і почав діставати з сумки форму.  Майя тільки здивовано стежила за ним.  А коли хлопець скинув накидку, до неї нарешті дійшло, навіщо він прийшов.

 — Ти що надумав!  — пискнула Майя, задкуючи.  — Не смій!

Замість відповіді Ельдар зняв темно-синій плащ, залишившись лише в тонкій безрукавці.

 — Я ж тут!  — розгублено дивилася Майя, як хлопець і від безрукавки позбавляється.

 — Любуйся на здоров'я.

З цими словами Ельдар взявся за гудзик брюк.  Майя спішно відвернулася.

 — Але так не можна!  При дівчині!  Це ж так безсоромно ... — забурмотіла Майя, відчуваючи, як наливаються жаром щоки.

Ох, тітка Емма втратила б свідомість, якби дізналась про таку безсоромну ситуацію її племінниці!  Чи не для цього стільки років вчила поведінки благородної леді.  Як її занесло в комору з напівголим хлопцем ?!  Майя спішно надягла сорочку.  Потрібно терміново бігти, поки їх хтось не побачив!

 — Менше б гарчала і жвавіше ворушилася.  Якщо запізнишся, будеш штрафне коло по полю намотувати, — почула вона позаду.

І була чомусь впевнена — Ельдар посміхається.  Майя перестала застібатися.  А він має рацію, часу шукати нове місце дійсно немає.  Дівчина обережно обернулася.  Той, на щастя, штани вже натягнув і тепер готувався надіти сорочку для тренування.  Майя мимоволі ковзнула поглядом по оголених плечах і грудях однокурсника.  І їй тут же стало не по собі ще більше.  Не гарно леді витріщатися на напівголих хлопців.  Навіть якщо цікаво ... Майя вже хотіла відвернутися, але затримала погляд на пов'язаній на шиї темно-червоній хустці.