Розділ 9. Тільки долети! (2)

Форма для Бойової Магії їм була видана за день до першого заняття. Вона являла собою вільну білу сорочку та стьобану темно-сіру жилетку. Чорні штани сиділи щільно, але добре тягнулися і рухів не сковували. На відміну від накидок, жилетки були зачаровані тільки на захист від магії, а від фізичних атак ніяк не допомагали — таку вимогу виставила декан факультету воїнів, пояснивши це тим, що адептам на її уроках треба розвивати свою реакцію і звикати терпіти ...

 — Біль, — з хижим оскалом вимовила декан в перший день заняття. — Так-так, ви вірно почули. Воїн повинен вчитися терпіти біль і не давати їй заважати йому битися. Для цього вам доведеться розвивати свою волю і не думати, що магія зробить за вас всю роботу ...

Декан Роксан, яка з самого початку вимагала називати себе «пані Роксан», володіла стрункою жилавою фігурою і мала відмінну фізичну підготовку. На її струнких довжелезних ногах сиділи шкіряні ботфорти темно-лілового кольору. Притягував погляди невеликий, але видний шрам з лівого краю губ. Пані Роксан мала коротке русяве волосся, і, як не дивно, їй це йшло. Але особливу увагу привертав чорний батіг на поясі. Адепти поглядали на нього і сподівалися, що він там для краси.

 — ... Не забувайте: магія — тільки інструмент в ваших руках! — вирішила в черговий раз нагадати пані Роксан. — Головна зброя — ви самі! Зміцнювати треба і тіло, і дух! Тільки так ви станете по-справжньому сильним чарівником ...

Поки жінка гучно розповідала молодому поколінню прості, але важливі істини, трохи далі на поле розминалася група воїнів п'ятикурсників. Майже всі міцні і статні. Що не дивно: вони пережили роки суворих тренувань під керівництвом пані Роксан. Старші адепти глузливо позирали на зелених і схвильованих першокурсників, які навіть через місяць мимоволі здригалися, варто було пані Роксан підвищити голос.

Хвилин п'ять войовниця розповідала про техніку безпеки, а особливо попереджала не намагатися повторити перекиди і ефектні магічні атаки старших адептів.

 — ...Слідувати цим правилам в ваших же інтересах, — зауважила в кінці жінка голосом з легкою хрипотою. — Вам краще не поспішати втрачати кінцівки. Якщо підете на мій факультет — ще встигнете ...

З боку п'ятикурсників почулися смішки, але вони тут же затихли, варто було войовниці глянути в їх сторону. І якщо з самого початку навчання Майя здивувалася, чому факультет, що являв собою в більшій частині чоловіче ремесло, очолювала жінка, то зараз розуміла — ця тітка і військо натренує, і дракона приборкає.

 — ... А тепер головна новина. Сьогодні в кінці уроку вас чекатиме сюрприз. Я хочу, щоб ви ознайомилися з магічною зброєю.

В шерензі пройшовся схвильований шепіт.

Справа в тому, що на уроках пані Роксан магія поки була присутня тільки в назві дисципліни. Замість очікуваних метань вогняними кулями або схрещування блискавичних мечів перволіток змушували банально намотувати кола по полю, віджиматися, потягуватися і вчили звертатися зі звичайною зброєю. Найчастіше пів заняття йшло на фехтування або стрільбу з лука. Але ось настав той момент, коли їм вперше дадуть відчути в руках справжню магічну зброю.

Звичайно, після цієї новини більшість перволіток з трепетом чекали сюрпризу. Під кінець уроку пані Роксан нарешті покликала своїх випускників. За кількістю їх було втричі менше, тому першокурсників розділили по троє-четверо і приставили до них старшого адепта.

Майя зі Стефаном за звичкою трималися разом. Третім в їх компанію потрапив пухкенький Ріаган Бурсак. Хлопець був одним з тої більшості, хто упадав за Лаурою. Поки не дуже успішно — багачка з роду Кламоріс не приймала його в свою компанію. Але хлопець здаватися явно не збирався. Випускник — ставний і бородатий молодий воїн — представився Тітом.

 — Майя? — повторив воїн, коли дівчина назвалася. — Тобто, ти та сама Майя Семіроз?

Майя тільки натягнуто посміхнулася. «Та сама» звучало підозріло.

 — Радий познайомитися з дочкою нашого ректора, — тут же заусміхався хлопець і затряс руку дівчини, та так, що Майю саму ледь не захитало. — Я дуже захоплююся твоїм батьком! Навіть трохи тобі заздрю.

 — Майя не в батька пішла, — зауважив Ріаган.

Майя гостро глянула на однокурсника. Тіт насмішку не впізнав.

 — Хіба? А я дивлюся, дуже схожі, — зауважив він.

Коли всі групи були сформовані, пані Роксан вийшла в центр спортивного поля і зняла з поясу батіг. Перволітки моментально притихли, збираючись вперше побачити батіг у справі. Жінка змахнула їм — чорна мотузка вималювала коло. Майя встигла заглянути за Завісу і помітити магічне коло, яке утворив в повітрі батіг. Декан вдарила по траві. Земля навколо неї вигнулась, немов гнучкий килим, а потім на місці удару піднялася прямокутна кам'яна перегородка. Пані Роксан пішла вздовж поля, зі свистом хльостаючи батогом і вибудовуючи ряд перегородок на пристойній відстані один від одного.

Тіт поставив свою групу в кроках п'ятдесяти від однієї такої перегородки і сказав надіти рукавички для чародійства. Він вийняв меч з-за поясу. Посеред леза йшли золотисті візерунки у вигляді хвиль. Тіт продемонстрував його довжину і блиск на сонці.

 — Я назвав його Місяцеруб.

 — Ого! — із захопленням вигукнув Ріаган.

Майя і Стефан теж зацікавлено розглядали зброю.

 — Чому Місяцеруб? — запитав Стефан.

 — З натяком, що їм і Місяць можна розрубати.

 — А можна? — загорілися очі Ріагана.

 — Мені не доводилося перевіряти, — хмикнув Тіт. — Але якщо це не можна спростувати, то цілком можливо, — підморгнув він хлопцям. — До речі, хто з вас збирається на наш факультет?

Ріаган і Стефан підняли руки. Тіт добродушно розсміявся. Молодий воїн почав пояснювати, що чарівники його професії рідко плетуть заклинання голими руками, зазвичай у них є одне або кілька видів зброї. У них заздалегідь готовий ряд заклинань, так що чарівникові залишається тільки вливати в зброю свою магію. Саме в Місяцерубі поки було чотири бойових заклинання. Два з них застосовували елементи вітру і світла окремо, а решта два були комбінацією перших. Тіт почав показувати просту атаку зі світловим мечем.