Розділ 12. Три засновника (1)

— Більше магії... Мені потрібно більше магії...

 — Думаєш, магія здатна зробити людину щасливою? — запитав голос, схожий на шелест листя.

 — А хіба ні?

З тіні проступили контури білого обличчя... Ні, це маска. По її гладкій поверхні ковзали різнокольорові відблиски. Маска раптом схилилася так близько, що закрила всі вогні навколо.

 — Я почув твоє бажання... — прошепотів тихий голос з-під прихованого лику. — Воно ж стане тобі прокляттям...

 ***

Ранок почався важко. Майя звалила рукою з тумбочки будильник. Той не здався — продовжив противно цокотіли і під ліжком. Ледве відірвавши від подушки голову, дівчина глянула у вікно — за відкритими шторами панувало похмуре небо. Повернувши на місце будильник, Майя сіла і протерла очі.

Дощ пролив всі вихідні, але цієї ночі небо гриміло з особливою люттю. Майя заснула тільки за північ без надії, що зможе нормально виспатися перед новим навчальним тижнем. Здається, вона встигла побачити сон, який нагадав про щось важливе. Але з пробудженням він вислизнув, розтанув, як похмурі тіні ночі на світанку, залишивши тільки осад від своєї присутності — легку тривогу. Дівчина підійшла до вікна і глянула на академію. У холодному світлі світанку замок здавався висіченим з величезної брили льоду. Добре, що пошкоджену вежу швидко полагодили, і косий зріз більше не муляв очі Майї при кожному погляді у вікно.

З-під краю ковдри виглянула зелена морда.

 — Доброго ранку, — сказала дівчина ящірці.

Ельдар відправляв Кароліну проводжати Майю два вихідних поспіль, поки йшов дощ. Та залишалася з дівчиною на ніч. У перший вечір Майя підготувала для гості місце в кріслі, зробивши там щось на кшталт норки з пледу. Але, як виявилося, не царська це справа — спати на якомусь кріслі. І коли Майя вийшла з ванної, повзуча вже сопіла без задніх ніг на її подушці. Дівчині довелося обережно подвигати безцеремонну гостю, щоб і свою голову примостити. Цієї ж ночі Кароліна, налякана постійним грюкотом, заповзла під ковдру.

Майя привела себе в порядок, підхопила ящірку і поспішила в Тайлогос. Умитий осіннім дощем Цвіточ дихав свіжістю і приємною вологою. В повітрі пахло хвоєю, старою травою і мокрою бруківкою. Майя любила запах осені. Для багатьох сумна пора, але не тоді, коли листя грає багатими фарбами. А ця осінь виглядала яскравіше попередніх. Хоча, може, Майї просто так здавалося, поки серце билося від радості. Невиправданою, смішної, але Майя не могла нічого з собою вдіяти. Її квапила вперед тільки одна думка — про того, про кого думати не варто. А вона все думала, все згадувала його тепло на своїх долонях.

Вже біля воріт академії її слуху торкнувся перший дзвінок. Дівчина відразу спохопилася і поспішила до головного входу, адже мадам Пуфа не терпить запізнень.

 ***

На перерві, в черговий раз перераховуючи свої заощадження в гаманці, Майя раптом згадала про невловиму золоту монетку, що з'являється так само несподівано, як зникає. За тренуваннями з Ельдаром вона зовсім про неї забула.

 — Золота монета, — повторив Стефан. Він і Майя сиділи в їдальні після Основ Чароплетіння. Стефан пригладив світлу прядку серед каштанового волосся — він часто так робив, коли замислювався. — Я би за такою теж побіг. Це ж скільки можна купити за золоту монетку!

 — Або втратити, якщо монетка із секретом, — зауважила Майя.

 — Ймовірно, це хтось із старших адептів розігрує недосвідчених перволіток, — припустив Стефан.

Дівчина задумалася і кивнула. Професор Лан сказав їй теж щось подібне. Напевно, тому, що в академії, де зібрався цілий сонм висококласних чарівників, важко уявити, що хтось може наважитися нашкодити адептам, крім самих адептів, у яких ще вітер в голові.

Майя йшла на урок Історії Чарогір’я, коли краєм ока помітила знайому темну постать. Дівчина тут же повернулася до вікна і проводила поглядом батька, який ішов з академії до воріт. Після розмови в медпункті вона кілька разів перетиналася з ним в коридорі. Але ці зустрічі завжди закінчувалися стриманим привітанням.

Майя не раз думала з ним поговорити, але батько виглядав таким зайнятим, що вона не наважувалася його відволікати. А ось коли вона відмінно складе іспит з Основ Чароплетіння, точно з гордо піднятим підборіддям з'явиться до нього і переможно заявить про свій успіх.

З цією думкою в грудях Майї неприємно защеміло. Ще треба так багато зробити до цього моменту. Чому їй доводиться чекати? Чому так складно просто підійти і поговорити з ним? Не чужі же люди!

Дівчина тихо видихнула і помітила, як у відображенні скла поруч виник силует. Вона глянула на Ельдара, наближення якого не помітила. На уроках вони не особливо спілкувалися, тільки якщо виникала особлива необхідність. Тому Майя на секунду розгубилася. Та швидко зібралася і зробила вигляд, що зосереджено дивиться вперед.

 — Поговори з ним, — сказав хлопець.

Майя запитально зиркнула на нього, здивувавшись, що він зрозумів її думки. А потім згадала, навіщо Ельдару підштовхувати її на спілкування з батьком.

 — Я дізнаюся, де ключ, але трохи пізніше, — запевнила вона.

Їй здалося, що Ельдар хотів щось сказати, але потім передумав і тільки кивнув. А замість нього раптом заговорили ззаду:

 — Який ключ?

Майя здригнулась і розгорнулася на знайомий задоволений голосок. Сава стояла прямо за їх спинами, тримаючи блокнот і олівець в повній бойовій готовності.

 — Чи не ключ від його серця? — повернулася до Ельдару дівчина.

Той якщо і був здивований появою старшокурсниці, виду не подав. Тільки хитро посміхнувся, як він це вмів:

 — Здрастуй, Сава. Прийшла на запах чуток?

 — Чутки навколо тебе різні ходять, — активно закивала Сава, — навіть не знаю, про які писати.

 — Пиши про самі непристойні. Такі найбільше читають, — порадив хлопець.

Сава тільки задоволено розтягла губи:

 — О, я так і роблю. Але зараз я йду по сліду справжньої сенсації, — дівчина розвернулася до Майї. — Як справи у нашого улюбленого ректора?