Розділ 13. Сіра пастка (1)

Вийшовши в коридор, Майя замкнула двері своєї кімнати і попрямувала снідати. В їдальні вона отримала порцію яєчні, капустяного салату, скибки хліба з сиром і чашку кави. Кава, до речі, тут готували відмінну, Майя в неї закохалася з першого ковтка. Дівчина сіла за самий крайній стіл, намагаючись опинитися подалі від усіх. В голові все прокручивались фрагменти минулої доби. Після вечері у професора Білозора вона, як і очікувала, швидко заснула. Навіть толком позайматися не змогла. Занадто складно було після всього пережитого повернути собі навчальний настрій.

Дівчина похмуро відкусила шматок хліба, поки копирсалася в тарілці. Вона з ранку думала про вчителя і злилася. З самого початку її навчання саме професор Білозір був тим, хто час від часу підтримував її якимись добродушними жартами або порадами. Вона вірила йому. А той взяв і так легко зловжив цим. Тому, крім злості, було ще і образливо. До болю прикро. Навіщо він все це влаштував? Через Ельдара?

Мабуть, професор Білозір тепер все доповість батькові. Єдине тішило: вона примудрилася змовчати про справжню суть її зв'язку з однокурсником.

Кароліна визирнула з-під ворота і зацікавлено подивилася на недоїдену яєчню. Майя взяла серветку і відрізала тій шматок, ще додавши капусти. Тваринка вдячно потерлася голівкою об її шию, сповзла по руці на стіл і з апетитом взялася за трапезу. Майя тільки прикривала її рукою, щоб ніхто не побачив. Взагалі, дівчина думала, що ящірки харчуються жучками та іншою живністю, поки одного разу не побачила, як Ельдар годував хвостату шоколадом. На її запитання хлопець пояснив, що Кароліна не звичайна холоднокровна, а належить до лісових духів. І вона дуже любить шоколад.

Після сніданку Майя повернулася в кімнату за накидкою і сумкою. В холі, як зазвичай, натрапила на допитливий погляд мадам Ігас. Доглядачка гуртожитку втупила в неї пильний погляд, невдоволено стиснувши широкі яскраво нафарбовані губи — її звичайна реакція на більшість молодих чарівниць, які чимось не вгодили їй.

Майя прискорила крок, бажаючи швидше зняти себе з прицілу мадам Ігас, але біля самих дверей раптом почула різкий наказ:

— Стояти!

Майя завмерла, сумно глянула на двері, до яких залишалася пара кроків, і пішла до доглядачки, що чекала її біля дошки із зведенням правил. Тут Кароліна на її грудях ворухнулася, видно, вирішивши подивитися, що сталося. Але Майя притиснула ту під накидкою: заводити тварин в гуртожитку строго заборонено.

— Щось пізно ви вчора повернулися, — зауважила жінка.

— До призначеного часу встигла.

— Ледве встигли, — уточнила мадам Ігас. — Нагадую: за порушення передбачена обов'язкове відпрацювання.

У Майї від слова «відпрацювання» в животі похололо. Вона відразу згадала тих нещасних, які таки наважилися порушити правила і потрапили під тимчасовий полон мадам Ігас. Бідолахи і двори вимітали, і клумби копали, і ступені драїли. А якщо доглядачці не подобався результат, все переробляли. Тому той, хто побував один раз у владі цього місцевого цербера порядку, двічі подумає, перш ніж порушити статут наступного разу.

— Я пам'ятаю, — видавила Майя і поспішила до виходу.

— Стояти!

Дівчина зупинилася і з побоюванням повернулася до жінки. Невже та побачила, як Майя притримує на грудях Кароліну?

Але мадам Ігас простягнула їй конверт:

— Прийшло вранці.

Майя з вдячністю прийняла конверт і поспішила в академію. По дорозі вона прочитала ім'я відправника і напружено посміхнулася. Лист від тітки Емми вона вже давно чекала. Правда, і з надією, і з побоюванням. Тому прочитання відклала до більш зручного моменту.

З трамвайної станції неподалік від академії поспішали на роботу городяни. Потік людей кинувся по бульвару. Майя пробиралася крізь натовп, спритно петляючи між перехожих. Раптом хтось сильно штовхнув її в бік. Вона похитнулася, але хтось її підтримав під руку.

 — Батько? — підняла очі Майя.

Професор Семіроз, одягнений в темний плащ з хутряним коміром, як завжди мав діловий вигляд. Він повів дочку вперед. Майя здивувалася, як люди, немов по команді, розступалися перед чарівником. І це без всякої магії.

 — Необачно пробиратися самій через таку юрбу, — зауважив ректор, вивівши дочку до воріт.

Майя ледве стримала зітхання на чергове «ну хто так робить?» Та зауваження швидко відійшло на задній план, коли вона помітила професора Білозора, який йшов слідом за ними. Стало трохи страшно. Невже її підловили перед академією для допиту?

Утрьох вони пройшли ворота. Обличчя Люсі радісно привітало чоловіків і продовжило квапити адептів, погрожуючи ось-ось закрити стулки. Майя напружено йшла поруч з батьком, все чекаючи його ходу. Але той мовчав. Тільки професор Білозір говорив про щось неважливе, як от наближення тижню дощів і щось про ремонт бар'єру навколо міста.

У холі батько раптом зупинився і підняв накидку дівчини. У Майї серце пропустило удар. Батько знає про Кароліну! Але ящірка, на щастя, встигла прошмигнути під пахву і застигнути на її спині.

 — Ти надто легко одягнена, — сказав батько, опустивши накидку. — Так і застудитися недовго.

Майя здивовано моргнула і усвідомила, що справді шморгає носом. Вона не стримала усмішки, зрозумівши, що ректор не в курсі про її компаньйонку. А ось професор Семіроз на її приплив радості спантеличено зігнув брову:

 — У тебе є одяг потепліше?

Посмішка сповзла. Майя зам'ялася, але батько пильно глянув на неї, та ще примружив чорні очі, давши зрозуміти, що уникнути відповіді не вийде. Вона неохоче забуркотіла про не найкращі дні її бюджетного запасу.

Вислухавши її, чоловік обмежився одним «ясно» і пішов по коридору. Професор Білозір пішов за ним. Майя тільки здивовано дивилася їм услід. І це все? Ні допитів? Ні доган? Зовсім нічого…

 «Це навіть образливо», — подумала вона. Або батькові все одно, чим займається його дочка і з ким пропадає поза уроками, або професор Білозір йому нічого не сказав про неї і Ельдара. Але часу стояти і гадати у неї вже не було — продзвенів дзвінок.