Розділ 13. Сіра пастка (2)

Уроки Магічних Речей і Артефактів, що проводяться професором Чубом, встигли стати улюбленими у Майї. Заняття проходили в кабінеті, чимось схожому на клас мадам Пуфи: парти стояли амфітеатром, в скляних вітринах, що стояли уздовж стін, виставлені легендарні магічні предмети, на зразок окулярів-швидкочитачів або улюблене у темних відьом дзеркало  для підглядання. Була навіть стара добра чарівна паличка — нині не такий популярний атрибут у чарівників, які тепер використовують рукавички.

Майя хотіла вже зайняти своє місце, коли староста повідомила, що її викликають до дирекції. Дівчина знову насторожилася. Невже професор Білозір таки розповів все батькові?

Залишивши речі, Майя попрямувала до центрального корпусу. По дорозі вона заскочила в дамську кімнату, щоб привести думки в порядок. Раз її все-таки чекає допит, потрібно зібратися і подумати, як викручуватися.

 «Аби зіллям правди знову не напоїли», — напружено подумала Майя, поки обполіскувала над раковиною обличчя.

Вона розплющила очі і завмерла: за нею слідкував товстий одноокий щур. Розміром з великого кошеня, він сидів на умивальнику і зацікавлено принюхувався до адептки. Майя моргнула. Моргнув і щур.

Дівчина закричала. Тварина відповіла їй писком. Майя різко відскочила і впала. Щур зістрибнув, наїжачився і підбіг до кабінок. Простеживши за ним, Майя мало не зайшлася новим вереском.

Щури стрімко виповзали з кабінок, накриваючи підлогу сірою писклячою масою. Найшвидші одноокі щури вже підповзли до краю накидки Майї. Хотіли було вчепитися в тканину, але тут же з писком відскочили. Їх витягнуті морди задимилися. Майя від їх вереску прийшла до тями і зрозуміла — перед нею демони. Вона підскочила і хотіла кинутися до дверей. Але шлях їй вже перегородила сіра маса. Дівчина позадкувала, заскочила на підвіконня і притулилася до вітражного вікна, підібгавши ноги. Вона з жахом спостерігала, як потік щурів вивалюється в коридор. Деякі помітили Майю і намагалися піднятися до неї по стіні. На щастя, їх пазуристі лапи зсковзували з гладкої плитки. Але от коли вони додумалися залазити один на одного, Майя зрозуміла, що відсидітися тихо їй не дадуть.

Подумки намагаючись стримати істерику, вона тремтячими руками натягнула рукавички і встала на підвіконня. Думки плуталися, серце стрибало загнаним звіром. Майя намагалася заспокоїтися, але вереск і скрегіт лапок заважав думати. Глянувши на сотні однооких гризунів, дівчина прикинула, яким заклинанням пробити собі дорогу. Згадавши потрібні руни, почала виводити коло. Про себе вона подякувала Ельдару, який змушував її наосліп плести десятки разів одні й ті ж візерунки. Навіть тремтячими руками вона швидко вивела потрібне магічне коло, але активувати його не поспішала. Вона дивилася, як стрімко прибуває потік щурів і не могла змусити себе спуститися до них. А вони майже добралися до підвіконня, деякі вже пробували хапнути дівчину за черевики, але та відкидала їх назад.

Чекати більше часу не було. Майя подумки звернулася до Небес і активувала магічне коло. Вогненні стрічки розгорнулися з її долонь і захльостали по сірій масі. Щури корчилися, звивалися і відстрибували. Майя скочила на вільний шматочок підлоги і, продовжуючи оточувати себе вогняними стрічками, почала пробиратися до виходу. Вона намагалася не думати, що навколо сотні, а то й тисячі голодних тварюк. Накидка захищала її від особливо спритних демонів, які встигали проскочити мимо стрічок. Тепер Майя вже дякувала батька, який подбав про безпеку своїх адептів.

У коридорі її чекала схожа картина: підлогу повністю покрила сіра жива маса. І не було їй видно ні кінця, ні краю. Дівчина пішла в сторону центрального корпусу. Якщо їй вдасться дістатися до кабінету батька, якщо вдасться зустрітися з ним, вона буде врятована!

Крім писку замок наповнювали і крики. Краєм ока Майя бачила адептів, які пробиралися по коридорах. Як і вона, вони відбивалися заклинаннями. Більш досвідчені спалювали прибульців масштабними атаками, пробивали собі дорогу. Запахло паленою шерстю і плоттю. У вікно дівчина побачила, як у внутрішньому дворі старші адепти об'єдналися в групи. Вони були з бойового факультету, так що швидко сформували оборону і знищували сірих демонів, використовуючи зброю.

В долоню різко кольнуло. Майя схаменулася і побачила, що на лівій руці завис щур. Казна-як демон стрибнув так високо. Гострі зуби пройшли через рукавичку і боляче вп'ялися в шкіру. Дівчина так злякалася, що навіть не змогла скрикнути. Вона відчайдушно замахала рукою, намагаючись струсити тварюку. Вона стукнула демона об стінку. Гризун хрипнув, розтиснув пащу і з скляними очима звалився. Решта щурів накинулися на свого родича. До горла Майї підступила нудота, коли вона побачила, як розривається на сотні частин сіре тільце.

 «Це чекає і мене», — скував тіло холодний жах.

Вона притулилася до стіни, намагаючись утримувати вогняні стрічки. Тільки сили зрадницьки закінчувалися. Внутрішній потік виснажуються, руки вже горіли від напруги. Майя відчайдушно відбивалася від сотні голодних пащ. А щури немов збожеволіли і поїдали своїх полеглих побратимів. І ще відчайдушніше бажали дістатися до великої здобичі.

По щоках потекли сльози, але у Майї навіть не було часу їх витерти. Не так! Вона не хотіла тут померти! Бути розірваної живцем. Дівчина ковтала сльози і ледь утримувала заклинання. Стрічки сповільнилися і вже не встигали відбивати натиск тварюк. Поступово одна за одною вони гасли, і коли вичерпалася остання, Майя спішно натягнула на голову капюшон і закрила обличчя руками. Вона намагалася придумати, що ще можна використовувати. Але у неї не було часу плести нове заклинання. Щури намагалися дістатися до неї через накидку, навалювались всі разом, повзли по опалених тілах загиблих.

 «Батько! Ельдар! Хоч хто-небудь!»  — подумки волала Майя, з останніх сил скидаючи щурів.

Майя чула, як тріщить під натиском демонів тканина. Щури вже дісталися до грудей і зовсім скоро доберуться до шиї.