Розділ 13. Сіра пастка (3)

Вони зірвалися уперед. Хлопчисько понісся по стіні академії так легко, немов біг по рівній галявині. Та ще примудрявся сміятися, перескакуючи через вікна. Майя мовчала, поки думала, що це все безумство. І вона божевільна, раз погодилася на таке.

Лука скочив у відкрите вікно і по стінці коридора понісся над зграєю щурів. Майя молилася, щоб хлопчик не спіткнувся об якийсь карниз або картину. Малий спустився на перший поверх. Вони проскочили хол, а потім прорвалися в їдальню. І все це по стінах, по стінах...

 — Куди ми? — запитала Майя.

 — На кухню. Швидше за все, королева там, на складі з їжею.

Майя оцінила здогадку хлопчака. Він і справді тямущий.

 — Може, ти дійсно переможеш їх королеву, — визнала вона.

Лука повернувся до неї і посміхнувся.

 — Попереду! — крикнула дівчина, побачивши канделябр.

Але Лука пізно зреагував. Зачепившись ногою, він не встиг поставити другу, і гравітація хвацько направила обох на землю-матінку.

Майя підвелася і помацала голову. Шишок нема, вона встигла її закрити — все ж тренування з пані Роксан поліпшили реакцію. Дівчина побачила, як поруч піднімається Луку. Слава Небесам, він теж живий.

Майя озирнулася. Їх врятувало те, що вони мчали не під височенною стелею. Та й щурів під стінами не було, ті всі біля прилавка крутилися. Та ось чобіт, що застряг на канделябрі, погрожував проблемами. Адже високо повис, самому не дістати.

Хлопчик хотів було піднятися, але відразу ахнув і сів назад на підлогу. Він вражено подивився на босу ногу.

 — Ні, не зараз... — тихо прошепотів він.

Майя підскочила до нього.

 — Що таке? Нога болить?

Лука стиснув губи і похитав головою. Він ще раз спробував встати, але зі стогоном звалився назад.

 — Дай подивитися, — хотіла закатати штанину Майя, але Лука відбив її руки.

 — Зі мною все добре, я можу бігти!

 — Якщо це перелом, далеко не побіжиш, — строго зауважила Майя.

Лука на очах зблід до кольору крейди і стиснув губи.

 — Ні... Ні, я не можу відступити, — процідив він.

 — Зараз не час вередувати! — почала злитися Майя. — Дай ногу!

Хлопчик надувся, невдоволено забуркотів, але вже не заважав Майї задирати штанину. Він напрягся, видно, відчувши біль, поки дівчина оглядала його. Особливих медичних знань у Майї не було, але вона відразу помітила опухлу кісточку. Далі бігти хлопчик вже не зможе. Вона зняла тонкий шарф і перемотати ногу, зафіксувавши її положення.

 — Йдуть, — тривожно сказав Лука.

Майя повернулася. Одноокі щури, обібравши прилавок, вже мчали до нової закуски.

 — Ліземо на стіл, — підскочила Майя.

Вона допомогла Луці встати і піднятися на найближчий до стіни стіл. Перекинувши лавки поруч, Майя і сама залізла до хлопчика. Щури оточили їх і намагалися піднятися по круглим ніжкам. Однак лаковані меблі затримувала їх наступ. Лука дістав з рюкзака щось, подібне хлопавці. Направив на щурів і потягнув мотузку: пролунав хлопок зі спалахом — і помаранчевий дим оточив їх.

 — Порошок з горобини, — посміхнувся він.

Частина щурів попадала замертво і тут же стала їжею для інших. Майя пораділа, що дим частково приховав огидне видовище. Тепер у неї був час сплести заклинання. Сили до неї, хай не сповна, але повернулися, і вона вже могла виводити магічне коло. Почувши її бажання, зсередини стало підніматися знайоме відчуття — сила, яку Майя так старалася стримати. Через порвану рукавичку трохи сочилася кров, але дівчина майже не помічала біль.

Лука все продовжував відстрілюватися хлопавками, коли Майя активувала коло. Вогненні стрічки, у яких полум'я чомусь стало зеленим, з люттю захльостали по вискаленим мордам. Але заклинання протрималося недовго, і Майя опустила онімівши від напруги руки. Вона все ж була занадто виснажена.

І раптом сіра маса знизу почала відповзати від столу. Щури встали навколо, завмерши на двох лапках, і просто стежили за ними.

 — Чого вони чекають? — не розуміла Майя, з чого раптом зграя показала таку організованість.

 — Ми здобич не для них, — пробурмотів Лука. — Скоро з'явиться королева. Схоже, ми тепер королівська закуска.

 — О, так нас підвищили, — напружено зауважила Майя.

З боку прилавків щось рухалося. Незабаром Майя побачила, як щури розступаються перед особливо великою істотою. Дівчина припускала, що у королеви гризунів буде корона, як у Кароліни. Однак ніякої корони у тої не було. Зате виявилось цілих три голови, одноокий погляд яких втричі голодно дивився на юних чарівників, принишклих на столі.

 — Керувати цілою зграєю важко, — пробурмотів Лука, — тому у неї три голови. Також три голови дуже зручні, якщо на неї намагаються напасти ззаду. Так її важко застати зненацька.

 — І як з такою боротися? — напружено стежила Майя, як триголова королева направляється до столу з готовим блюдом в особі їх персон.

 — Нехай підійде ближче, і тоді я дам по ній хлопавкою, — тихо прошепотів хлопчик.

 — А сенс? Крім неї тут їх тисячі.

 — Без неї вони будуть розгублені. Ми дістанемо чобіт і втечемо, — він поворушив ногою. — Правда, тепер доведеться тобі бігти.

Майя кивнула і зраділа промінцю надії. У них є шанс врятуватися!

Хлопчик засунув руку в рюкзак і почав там возитися. І раптом здивовано глянув на свою долоню, що висунулася з іншого боку. Обидва втупилися на прогризену дірку на дні рюкзака. Майя і Лука переглянулися, відразу згадавши щура на терасі.

 — Скажи, що це не всі твої запаси, і десь в кишені ти приховав козир, — благала Майя.

Лука ще дужче зблід. Та показав їй розкладний ножик на ланцюжку.

 — Дуже добре, вона почистить їм зуби, коли закінчить з нами, — буркнула Майя.

Вони розвернулися до королеви, що вже майже доповзла до них. Та зупинилася за кілька кроків і почала принюхуватися. Три рожевих носа заворушилися. Схоже, закуска її влаштувала, тому що потім вона показала три оскали гострих зубів. Пролунав войовничий писк.