Розділ 16. Підземелля (2)

Наступний день йшов досить буденно. Останнім був урок Основ Чароплетіння. На заняттях мадам Пуфи Майя вже не виглядала так безпорадно, як місяць тому. І сувора вчителька знаходила все менше приводів насміхатися з неї. Однак менше не значило, що Майя могла зітхнути спокійно, навпаки — мадам Пуфа не давала їй спуску. Хоча чародійка не збиралася визнавати її успіхів в голос, але тепер стала вказувати на її помилки без шпильок і зморщеного носа. Про себе Майя це назвала негласним перемир'ям. Але на цьому занятті дівчині було досить важко зосередитися. І вона встигла заробити декілька зауважень від мадам Пуфи, яка відразу помітила халтуру.

А все було тому, що вчорашня розмова з Лукою не виходила у адептки з голови. До цього дня Майя не сильно переживала через усю цю метушню з армією тварюк, коронацією Темного Князя і Маскароном. Воно здавалося таким далеким, незрозумілим і не особливо для неї зараз важливим. Але тепер, почувши, що навіть Верховний Ковен цікавиться чутками в Квіточі, Майя немов прокинулася і усвідомила, що вона в місті, де, можливо, скоро розпочнеться війна.

Під кінець уроку двері кабінету раптом відкрилася, і на порозі з'явився чоловік у чорному плащі. Всі учні відразу встали, вітаючи ректора.

 — Професор Семіроз! — засяяла мадам Пуфа і машинально поправила капелюха. — Який сюрприз! Ви прийшли подивитися на успіхи наших перволіток?

Чародій привітався і кивнув адептам сісти.

 — Ні, мадам Пуфа, на їхні успіхи я подивлюся під час іспиту. Не сумніваюся — ви витягнете їх до гідного рівня.

Він швидко знайшов поглядом Майю.

 — Я заберу у вас ненадовго одну ученицю, — повідомив він.

 — Звичайно-звичайно, — закивала мадам Пуфа і повернулася до Майї з промовистою «Ти що, все ще сидиш?»

Дівчина піднялася і під цікаві погляди принишклих однокурсників вийшла слідом за батьком в коридор. Вона так і бачила на обличчях адептів питання: «Невже буде новий сімейний скандал?»  Майя закрила двері, відійшла подалі від класу і встала перед ректором.

 — Бачу, тобі вже краще. Це добре, — сказав професор Семіроз і після невеликої паузи додав: — Лісана передала мені твої слова.

Дівчина сподівалася, що вираз її обличчя не сильно видав внутрішньої напруги. Але як же виявилося важко витримувати батьків погляд, темний і без будь-яких ознак почуттів. Ректор був спокійний і зібраний — як завжди.

 — Я не хочу, щоб ти ходила в обід голодна, — чарівник простягнув дівчині вчорашній чек.

Майя, трохи повагавшись, прийняла його:

 — Дякую.

Вона не була до кінця впевнена, що батько все-таки виконає її умову. Однак точно не очікувала, що для цього сам прийде до неї на урок. Але тут вона помітила, що плащ на чоловікові теплий, на вихід.

 — Ти йдеш у місто? — запитала Майя.

 — Так.

Дівчина зам'ялася. Чи могла вона спитати, чому він знову допомагає міській варті в полюванні на темних магів? Та й чи відповість він після її слів в тренувальному залі?

 — Ні, я йду у справах академії, — немов прочитавши її думки, повідомив чарівник. Майя недовірливо глянула на нього. Невже дійсно читає думки? — Я не читаю твої думки, — запевнив чоловік, чим не сильно й переконав дівчину. — У тебе на обличчі все написано, — пояснив він.

Майя усміхнулася. Ну так, над таким кам'яним обличчям, як у батька, їй ще працювати і працювати.

 — Я знаю про злочини, схожі на твою минулу справу, — сказала Майя. — Ви знайшли цього чорнокнижника?

 — Ні, він розумніший і більш обережний, чим його попередник, — злегка посміхнувся ректор. — Немов здогадується, що за ним пішло серйозне полювання, і зачаївся.

 — А що це була за справа?

Професор Семіроз глянув на неї, мовляв, знаєш же, не можу розказати. Майя зітхнула, а чоловік подивився на наручний годинник:

 — Мені час, повертайся до уроку.

Майя кивнула і пішла до дверей.

 — Майя.

Дівчина відразу ж повернулася до батька.

 — Те, що ти зробила позавчора, я все ще вважаю нерозсудливістю, — заявив він. Майя ледве стрималася, щоб не скорчити кислу міну. Ну так, як же без батьківського зауваження наостанок. — Але ти не кинула того хлопчика. Це був гідний вчинок не стільки для чародія, скільки для людини.

Дівчина здивовано глянула услід батьку, який пішов по коридору. Вона так і стояла, поки той не дійшов до повороту і не розвернувся.

 — Йди на урок, — махнув ректор їй головою, і та спішно повернулася в клас.

Сівши на місце, вона все поверталася до слів батька. Невже похвалив? З мінімальним набором почуттів, але дійсно похвалив!

 — Професор Семіроз вам дозволив байдикувати залишок мого заняття? — вирвав її з задуми строгий голос мадам Пуфи.

 — Ні! — тут же відповіла Майя солдатським тоном і спішно почала плести заклинання.

Вона вийшла з академії майже відразу, як закінчилося заняття. Ельдар сказав, що їй не треба сьогодні йти до нього, тому що хлопець хотів позайматися уроками. Та й Майї теж слід було зробити частину домашніх завдань, адже вихідні у них можуть піти на підготовку перед походом в підземелля.

Ще здалеку дівчина побачила Луку з похідним рюкзаком, який поспішав мимо воріт. Він трохи накульгував через пошкодження щиколотки, але це не заважало йому стрімко мчати вперед. Побачивши її, хлопчик уповільнив хід і трохи схвильовано стиснув губи.

 — Привіт, ти зі школи? — зупинилася перед ним Майя.

Лука кивнув і посміхнувся, але якось натягнуто:

 — Іду допомагати старому. Він же вічно працює допізна, а потім скаржиться на біль в спині.

 — Я ж тобі досі не подякувала, — посміхнулася Майя. — Це, звичайно, в порівняння не піде, але давай зараз пригощу гарячим шоколадом?

Раз у неї з'явилися гроші на кишенькові витрати, то це найменше, що вона могла зробити для Луки за порятунок від лап щурів. Але хлопчик чомусь зам'явся і ніяково глянула в бік.

 — Дякую, але я не хочу затримуватися. Може сходимо завтра?