Розділ 21. Чеканник Душ (2)

Через два дні Майя прямувала в їдальню, коли перед нею вискочила Сава і з тріумфальною посмішкою шепнула:

 — Після уроків в бібліотеці. У відділі «Катастроф».

Майя передала це Ельдару, і як тільки дзвін сповістив про закінчення останнього заняття, вони вирушили на другий поверх. Бібліотека академії Тайлогос була однією з перлин чарівницького навчального закладу.

Коли Майя вперше в неї потрапила, то не стримала здивованого «Ох!». Бібліотека займала два поверхи, читальний зал побудований з атріумом — витягнутим залом в два яруси під скляною арочною стелею. У центрі — величезних розмірів глобус, на якому можна розглянути десятки і сотні королівств та імперій. Книжкові масивні шафи стоять у кілька рядів по периметру атріуму на кожному поверсі. На другий поверх ведуть гвинтові сходи.

Досить цікавим виявилося наявність між деяких рядів шаф так званих «зшитих стежок» — цей прийом був запозичений у лісового народу. Ті часто створювали магічні стежки, що скорочували дорогу. Ефект нагадував складання стрічки в гармошку і зшивання її по краях, таким чином зменшуючи відстань між її кінцями, тільки замість стрічки зшивали сам простір. Але найбільше Майю тут вражали самі книги. Бібліотека ділилася на кілька секторів з книгами, зібраними за темами та видами. Наприклад, Майя якось забрела в відділ «шептунів», і це виявилося досить моторошно — варто було доторкнутися до корінця одного тому, як слуху торкалися слова, що заманюють відкрити і прочитати зміст. У відділі «метаморфні» книги могли змінювати колір, обшивку обкладинки, навіть запах. Або так звані «приховані»: в них рядки могли просто втекти на інші сторінки, якщо ти хотів їх прочитати. Майя не знала, які збоченці робили таке оформлення, адже що це за книга, яка не дає себе прочитати? Але на уроках професора Чуба дізналася, що їх просто потрібно вміти читати. А зміст в них завжди особливий, тому ці книги даються тільки терплячим, готовим чекати і розгадувати їх. Тільки тим вони покажуть свої секрети.

Тому бібліотека їй здавалася окремим світом, який можна вивчати, вивчати та вивчати. Майя була вражена, як її батько примудрився організувати величезний збір таких різних і дивовижних книг за такий короткий час.

Відділ «Катастроф», на щастя, був наповнений в основному звичайними книгами. Лише деякі відрізнялися властивістю навіювати ілюзії, і то якщо їх відкрити. Сава чекала в самому кінці ряду, присівши біля високого вікна. Вона нетерпляче постукувала пальцями по підвіконню, як дитина, що бажає похвалитися.

 — Як і обіцяла, — розпливлася вона в усмішці, коли Майя і Ельдар підійшли до неї.

Адептка простягнула дівчині складений аркуш.

 — Небагато, але більше дістати можна тільки в архіві міської варти, а туди мені ніяк не потрапити, — щиро засмутилася Сава.

Майя розгорнула лист. Але у старшокурсниці, мабуть, урвався терпець, тому вона сама заговорила:

— Дванадцять років тому Цвіточ сколихнула серія вбивств. Жертвами ставали тільки маги, що в основному жили мирним життям або хворі. Серед варти вбивця був прозваний Чеканник Душ, так як його жертви вмирали в ході ритуалу, що виймає з чародія його магічну душу.

 — Тобто це крадіжка дару? — здивувалася Майя.

 — Так, хоча знання це вважається втраченим. Але у одного стража у відставці, що займався тоді цією справою, мені вдалося вивідати кілька цікавих подробиць. Подібний ритуал відноситься до ряду особливо жорстоких. Живцем з чародія витягувалася магічна душа, від чого він відчував неймовірні муки. Це те ж саме, як витягати з людини в свідомості серце.

Майя скривилася — представляти таку біль було страшно.

 — Чеканник Душ використовував рукавичку, — прочитав Ельдар на аркуші в руках дівчини.

 — Так, ритуальну. Вона забирала магічну душу і запечатувала її в інших предметах. Чеканник Душ найчастіше поміщав душі у золоті монети.

 — Що? — насупилася Майя.

Вона подивилася на Ельдара, але той вже зрозумів її думку.

 — Навіщо забирати у чародія магічну душу? — запитав він у Сави.

 — Ну, для різного. В основному, щоб збільшити свою силу. Адже в давнину деякі чарівники за рахунок інших намагалися збільшити свою могутність. Та якщо поміщати чужий дар в своє тіло, завжди є ризик...

 — Що сила поглине «злодія», — згадала Майя свій перший урок Основ Чароплетіння.

 — Так, я цю тему теж вивчила. Запечатування магічної душі в предметі дозволяє використовувати чужий дар, не наражаючись на небезпеку, — пояснила Сава. — До того ж у кожного чарівника є своя фізична межа. Якщо слабкий вирішить помістити в своє тіло сильну магічну душу, вона може його зруйнувати зсередини. Тут багато нюансів, але у випадку з монетами Чеканник Душ продавав їх іншим чорнокнижникам, і ті могли використовувати їх для створення магічного кола, збільшуючи потужність заклинання в рази.

 — І так не ризикувати своїм тілом, — підвів підсумок Ельдар. — У цій справі якось замішаний Маскарон?

Сава знизала плечима:

 — Спійманий не встиг що-небудь сказати. Він чинив опір до останнього, поки наш ректор... — вона запнулася і глянула на Майю, — …не «витер» його.

 — А що з його рідними? — запитала Майя. — У цього Чеканника Душ була сім'я?

 — О, це інша цікава деталь історії. Його рідних не вдалося знайти, він виявився сиротою. Але ось коли його лігво обшукували, серед речей знайшли обручку.

 — У нього була наречена?

 — Виявляється, темні маги теж можуть любити, — посміхнулася Сава. — І це все, що я дізналася.

 — Дякую, — кивнула їй Майя.

 — Мій Вінець Крадіїв, будь ласка, — протягнула адептка руку.

Ельдар дістав з сумки обруч. Сава хотіла його забрати, але хлопець не відпустив.

 — Якщо ще раз помічу стеження за мною або Майєю, — пильно подивився він на Саву, — домовлятися я вже не стану.

 — Я і так зрозуміла, — хмикнула старшокурсниця, забрала обруч і відійшла, щоб заховати його в сумку.

Ельдар повернувся до Майї: