Розділ 25. Гість уві сні і ворог наяву (1)

Прокинулася Майя, коли за вікном вже стемніло. Вона провела рукою по ліжку, але Ельдара поруч не застала. Зате її долоні торкнулася пазуриста лапка.

— Добрий вечір, Кароліна,— злегка посміхнулася Майя парі золотистих оченят, які глянули на неї з темряви.

Дівчина підвелася. Вона пам'ятала, де стояв світильник, тому легко знайшла його і включила. Кімнату заповнило тепле світло. Годинники на стіні показали половину сьомого.

Кароліна сиділа біля подушки, а поруч лежав згорнутий аркуш. Майя сіла і відкрила записку.

 «Пішов на консультацію. Скоро буду, навряд чи це надовго. Якщо зголодніла, печиво на столі, молоко в морозильній камері. Ще я зрозумів, чому старий Семіроз не хоче, щоб ти займалася магією. Коли прийду, поясню».

Майя вигнула брову. Ельдар все зрозумів? Цікаво, як, якщо він знав не більше за неї?

Дівчина почала читати далі. Однокурсник писав, що, якщо вона захоче, можна прийняти душ в душових кабінах під садом. Чистий рушник Ельдар залишив на стільці. Сукню їй приведуть в порядок, якщо в роздягальні вона покличе якогось «Гога». Він же допоможе з усім іншим, але йому потрібно налити за це блюдце молока, з чого стало ясно, що Гога— домовик.

Дівчина відклала записку, відкинула ковдру і піднялася. По тілу пробігли мурашки, коли вона вибралася з-під теплого укриття. Це остаточно розбудило Майю.

Вона підійшла до вікна і глянула на розмиті вогні міста, які розбавляють зимовий вечір. Цей день підняв завісу на багато речей, що вважалися їй непорушними. Любов батька колись здавалася постійною, а любов Ельдара— недосяжною. У грудях змішалися смуток й радість, і одне почуття немов підкреслювало глибину іншого.

Майя обвела поглядом кімнату і опустила очі на зім'яту постіль. Напевно, їй повинно було стати дуже ніяково за все, що сталося тут, як і за те, що не трапилося.

Пошкодувала б вона? Майя не знала. Але вона згадала слова Ельдара, і їй вже було все одно на все правильне і неправильне. У цьому хаосі вона знайшла те, що ніколи не мала під час так званого порядку. А може, хаос і був її порядком?

Майя хмикнула на дивну думку і пішла одягати сукню. Вона відлила трохи молока в чашку, взяла рушник і вирушила до душових саду. Кароліна примостилася у неї біля шиї. Ельдар, мабуть, сказав їй супроводжувати гостю. Швидше за все, так він вирішив перестрахуватися, раз в Академії засів невідомий ворог.

У жіночій роздягальні Майя побачила в кутку блюдце. Вона вилила туди принесене молоко і пішла до шафок, коли почула чавкання. Нахилене блюдце висіло в повітрі, а молоко поступово зникало. Коли посуд спорожнів, на Майю глянули два сріблястих ока.

— Добрий вечір,— привіталася Майя.

Домовики вважалися нешкідливими духами, але, як і феї, могли принести багато біди, якщо з ними поводитися нечемно.

Звернувшись в рушник, Майя поклала одяг в кошик недалеко від сяючих очей.

— Гога, вірно,— посміхнулася вона. — Мені сказали, я можу попросити вас привести мої речі в порядок.

Почувся хлопок, немов хтось клацнув пальцями. Одяг Майї зник з кошика, як й сріблясті очі. Дівчина прийняла це за згоду.

Вже стоячи під потоком теплої води, Майя поверталася думками до записки Ельдара. Він заявив, що все зрозумів. Хоча щоб там не було, навряд чи це пояснить обман батька і її приниження.

Однак з батьком поговорити доведеться. Цікаво, він все ще шукає її в місті? Не те, щоб вона через це збиралася хвилюватися. Їй хотілося покарати його хоча б так. Але з тим думка, що він в зимову пору носиться по неспокійним нічних вулицях, їй не подобалася.

Майя скривилася, подумавши, що навіть після всього пережитого не може до нього бути байдужою. На жаль, почуття не можна відламати і викинути, як гілку, що заважає на шляху. Від них так само важко позбутися, як важко позбутися старої, але шкідливої ​​звички.

Закутавшись в рушник, Майя вийшла з душу і почала розправляти перед дзеркалом вологе волосся. Новий хлопок змусив її обернутися. На лавці лежало її плаття: чисте і випрасувана. Поруч інші акуратно складені речі.

— Дякую! — посміхнулася Майя очам в кутку.

Тут вона помітила залишений біля сукні гребінець з витонченим метеликом, чиї тонкі крила були з кольорового скла.

— Це мені?

Очі моргнули, і Майя прийняла це за підтвердження. Вона взяла гребінь і провела по вологому волоссю. Метелик раптом змахнув крилами, обдавши Майю приємним теплом. Розчесаний локон ліг на її плече сухим і м'яким.

— Ого,— видихнула Майя, проводячи рукою по пасму. — Дякую! — посміхнулася вона.

Домовик зник, а дівчина почала далі розчісувати волосся заговореним гребенем, а після швидко заплела косу. Коли вона одяглася, повернула гребінь в кошик разом з рушником і піднялася назад в сад.

Погляд її зачепився за виноградні лози, що обплітають невисокі шпалери. Грона набряклих виноградин мала перламутрово-пурпурний колір. Це був незвичайний виноград, а той, що вирощують фейрі в своїх палацових садах під пагорбами. Якщо людина спробує плоди з цих садів, його охопить неприборканий голод. Саме про це попереджала табличка, що висіла поруч з виноградом.

Майя підійшла до переплетених лоз і зірвала одну невелику грону. Їсти вона їх не збиралася, але от удома б засушила. Плоди фейрі можна використовувати, як інгредієнти для цілющого зілля, незважаючи на їх згубний ефект. Та й хто знає, чи будуть в інших академіях сади з такими ж дивовижними рослинами.

Майя заховала декілька виноградин в кишеню сукні, сподіваючись, що не розчавить їх. Перш ніж йти до професора Білозіра, дівчина підійшла до поручнів і оглянула темні контури замку. І все ж таки їй тут подобалося. Ні, вона навіть полюбила це місце...

Від тужливих думок відволік рух у похмурих ялин зі сторони засніженого тренувального поля. Майя помітила кілька фігур, що з'явилися з-під темних дерев.

Спочатку вона подумала, що це групка адептів вирішила побродити по території замку, незважаючи на заборону залишатися без причин в академії. На це вказувало і те, що вони рухалися обережно, тримаючись переважно в тіні. Але фігури зупинилися біля краю поля. І їх ставало все більше. Майя нарахувала чотирнадцять силуетів.