Розділ 25. Гість уві сні і ворог наяву (3)

Падіння змусило її прокинутися. Серце шалено калатало, а тіло тремтіло від липкого холоду, що йшов звідкись зсередини. Майя спробувала відкрити очі, але повіки не хотіли розмикатися, їх щось щільно тримало.

Вона поклала долоні на обличчя і здригнулася, відчувши на очах щось прохолодне і ворсисте. Майя спішно почала знімати це, а коли, нарешті, змогла розімкнути повіки, побачила в руках мох. Дівчина підвелася і спробувала згадати, що сталося.

Ось вона зірвала чарівний виноград, ось побачила силуети у поля, а потім...

Майя підняла погляд. Величезне око пропало. Небо було темним і затягнутим хмарами — не видно жодної зірки. І навіть бар'єр, що підтримує температуру на даху з садом, не мерехтів, від чого навколо було дуже холодно.

Майя знову напружила пам'ять, відчуваючи, що це не все, про що їй варто пам'ятати. Коли вона втратила свідомість, то побачила... Вона не пам'ятала, що побачила. Сон неминуче вислизав з пам'яті. І як би вона не намагалася утримати хоч маленький його фрагмент, всі вони поступово тонули в реальності, як промоклі паперові кораблики. Але хоч сам сон був втрачений, він залишив чіткий відбиток почуттів: роздратування і тривогу. Тривогу за батька.

Майя не знала, чому раптом вирішила, що йому щось загрожує, але ця думка міцно засіла у неї в голові.

Вона ще раз протерла очі і піднялася. Відчуття тяжкості нікуди не поділося, та й сонливість ніяк не відступала. Майя озирнулася, і їй стало ще більш недобре.

Шматки моху покривали весь сад. Тоді дівчина заглянула за Завісу і побачила, як якісь струмки невідомої магії повзли по підлозі і рослинам, живлячи дивний мох.

Майя піднялася і почала струшувати з себе інші шматочки моху. І лише коли майже всі з себе зняла, до тіла повернулося почуття свободи. Пропала й сонливість. Виходить, ця магія була покликана присипляти. Ось тільки хто її застосував?

Дівчина підняла Кароліну, яка заснула поруч з нею. Як і у неї, тіло і очі ящірки покривав мох. Майя спробувала зняти його, але варто було їй це зробити, як на зеленій мордочці виростав новий.

Зрозумівши, що це марно, Майя поклала долоню на грудку ящірки. Сердечко там спокійно билося. Схоже, до Кароліни зараз не добудитися, але хоч її життю нічого не загрожувало.

Майя обережно віднесла Кароліну в найближчу оранжерею, де всередині зберігалося тепло, і поклала на корені одного з невеликих чагарників. Тоді вона повернулася назад і глянула в бік тренувального поля, але силуетів більше не було. І навряд чи тому, що вони пішли.

Дівчина поспішила до сходів. Увійшовши в замок, вона побачила, що мох шматками покривав всі стіни, підлогу та стелю. Щоб це не було, воно заповнило всю академію. Чи означає це, що всі, хто був тут, заснули?

Намагаючись ігнорувати удари пульсу в скронях, Майя спустилася на другий поверх, а звідти пішла в дирекцію. Йти самій по порожньому, зарослому незрозумілою магією коридору було моторошно. Канделябри не працювали — що викликало не менше підозри, тому Майя висвітлювала дорогу маленьким мерехтливим вогником на кінчиках пальців. Через мох замок здавався старим і кинутим.

Двері дирекції виявилася прочинені, але ні Лісани, ні ректора там не було. Майя підійшла до телефону на столі секретаря, але той не працював. Схоже, магічне забезпечення в усьому замку було відключено. Це пояснювало непрацюючі канделябри і вимкнутий бар'єр над садом.

Майя вирішила податися в хол до охоронця, спустилася в порожнє приміщення. Чоловік спав, сидячи на стільці, з його рук випала газета. Очі чародія покривав мох. Про всяк випадок Майя вирішила спробувати його зняти, але результат не змінився. Дівчині стало зовсім ніяково — схоже, вона єдина, хто не спить в цьому замку, де твориться казна-що.

Майя повернулася в хол і вже глянула на вхідні двері, подумавши, що їй варто піти з замку і викликати варту, але згадала про Ельдара. Спершу потрібно його знайти і переконатися, що з ним все добре.

Вечірня консультація у її курсу повинна була проходити з Зілля і Настойок в одній з лекційних аудиторій на першому поверсі в кінці центрального корпусу. Дівчина вже йшла по коридору, як раптом відчула щось дивне. Її шкіру з правого боку защипало, немов вона натрапила на кропиву. Майя інстинктивно відійшла і подивилася на стіну. Крім вазона в ніші там нічого не було. Однак магічний зір дав Майї побачити, як з-під глечика розповзається моток ниток, що живлять мох. Коли вона підійшла ближче, виразно відчула нове поколювання в тілі, немов повітря отруювала якась сила. І від цієї сили інстинктивно хотілося триматися подалі. Майя відставила вазон і глянула на магічне коло, в центрі якого лежала золота монетка. Від кола віяло скверною, і дівчина не наважилася доторкнутися до золотої знахідки.

Попереду на перехресті коридорів почулися кроки. Майя повернула вазон на місце, погасила магічний вогник і припала до стіни.

З-за повороту показалися дві фігури в довгих плащах і капюшонах. Хоч один з них висвітлював дорогу вогнем в руці, розглянути їхні обличчя не вдалося. Але куди більше питань викликало щось на плечі другого, більш широкоплечого і міцно складеного на вигляд незнайомця. Спочатку Майї здалося, що це мішок. Але потім вона розглянула у мішка руки і ноги, зарослі шматками моху.

Коли обидва згорнули в сусідній коридор, дівчина побачила коротко стрижену верхівку безвольного тіла і впізнала по ній Яна. Невідомі несли кудись її однокурсника.

— Це все? — почула вона голос третього з коридору, куди увійшли незнайомці.

— Напівкровка залишився. Хрип-Костолом зараз з ним... розмовляє, як він це вміє,— хмикнув другий голос.

— Хоч би він з нього дух не вибив раніше, ніж виродок розколеться. А то як ми потім пояснимо це їй.

— Яка різниця, не до нас же у неї будуть претензії...

Голоси поступово затихли в глибині коридору. Варто було Майї вникнути в почуте, як шлунок стиснуло в вузол.

Навіщо ці люди схопили Ельдара?! Куди забрали Яна? І що з іншими перволітками?