Розділ 26. Пастка замкнулася (2)

Майя злякано обернулася до дверей. Чарівні виноградини у неї закінчилися, а магія проти чужинців погано працює. Звичайно, навіть захист плаща можна пробити, але удар повинен бути дуже потужний. Навряд чи вона чи Ельдар в його стані так зараз зможуть.

Хлопець, не дивлячись на рану, досить швидко встав, підійшов до парти зі своєю сумкою, витягнув з неї чорнильну ручку і подивився на гострий наконечник.

 — Майя, сховайся.

Дівчина озирнулася. В аудиторії крім парт і столу, ховатися було особливо ніде. Майя забігла за вчительський стіл і присіла. Ельдар встав за дверима, перехопивши ручку так, щоб було зручніше нанести удар. Незабаром Майя теж почула тихі кроки в коридорі. Двері повільно відчинилися ширше. Майя побачила людину в темній мантії, обличчя якої ховав морок.

Ельдар рвонув вперед, направивши ручку в шию противника. Однак тут же завмер і подивився в обличчя в темряві. Ручку він зупинив у самого горла невідомого. Замір й противник, приставивши до живота Ельдара чорний клинок.

 — Яхонт Червоний, що це значить? — запитали раптом сердито.

Майя здригнулась, пізнавши голос, і вискочила з-за столу. Ельдар відступив. Людина вийшла на світло, і на адептів похмуро подивився ректор академії.

 ***

 — Ти в порядку! — радісно видихнула Майя.

 — Я з чого мені бути не в порядку? — глянув на неї чоловік. — Ти ж залишила мені голову на місці.

Дівчина нервово хмикнула, але утрималася від коментарів. Однак думка, що батька її витівка явно зачепила, виявилася приємною.

 — Я був в місті, коли відчув щось дивне в академії, — вимовив чоловік, проходячи глибше в кабінет.

 — Відчув? — перепитала Майя.

 — Головний ключ від академії дає мені знати, якщо у магічному забезпеченні Тайлогос йдуть збої, — пояснив чарівник.

За ним до кабінету увійшла налякана Лісана.

 — Ви теж тут? — здивовано глянула на неї Майя.

 — На жаль, — напружено зітхнула секретар. — Рада, що з вами все добре, пані Майя. Я хвилювалася за вас і шукала по академії. Про всяк випадок вирішила пройтися навколо замку, а коли повернулася, то побачила цей мох і злякалася... Не знала, куди бігти! Мені ще пощастило зустріти професора Семіроза в холі, — з проблиском радості глянула вона на начальника.

 — Мені шкода, що я доставила вам клопоту, — щиро сказала дівчина.

Зловив погляд батька, вона демонстративно замовкла, підкреслюючи тим, що шкода їй тільки перед Лісаной.

Ельдар сперся на стіну. Майя тільки дивувалася, як він швидко зреагував на загрозу у його-то стані. Вона допомогла йому сісти на стілець за найближчу парту.

 — Що тут сталося? — звернувся ректор до хлопця. — Ти знову з кимось побився?

 — Якби я бився, бинтували б не мене, — криво посміхнувся Ельдар, але швидко посерйознішав. — Наша група прийшла на консультацію до професора Білозора, коли все почалося.

 — Що почалося? — чарівник оглянув парти з залишеними сумками.

 — Напад, — пояснив Ельдар. — Вони забрали всю групу і Корнелія.

На обличчі хлопця промайнула тривога. Це дало Майї зрозуміти, що він хвилюється за професора Білозора. Ректор насупився, а потім повернувся до секретаря.

 — Лісана, будь ласка, постій біля входу. Якщо почуєш кроки або щось підозріле, тихо зайди і повідом.

Жінка кивнула і вийшла в коридор.

— А тепер по порядку, — повернувся чарівник до адептів. — Хто забрав всіх учнів і як це сталося?

Майя перезирнулася з Ельдаром. Він почав розповідати першим. Як виявилося, професор Білозір уже закінчував консультацію, та раптом хлопець відчув слабкість. Коли Ельдар прокинувся, був уже прив'язаний до стільця, зі стрілою в грудях — від болю він й прокинувся, а йому в обличчя посміхалася незнайома противна рожа. Тоді забирали останніх учнів. Закінчив хлопець тим, як його врятувала Майя. Професор Семіроз повернувся до дочки.

Дівчина розповіла все, що з нею сталося, починаючи з появи підозрілих силуетів на краю поля. Вона знову спробувала згадати, що сталося після того, як вона заснула. Почуття, що вона упускає щось важливе, ніяк не відпускало її. Але загублений сон тільки дражнив її думки, тримаючись на задвірках пам'яті невловимою тінню. Їй довелося пропустити цю частину та продовжити з пробудження.

Коли вона обмовилася про Хрип-Костолома, помітила в вираженні батька дивну зміну. Ось тільки вона не зрозуміла, чи була це тривога або невдоволення її самоуправством. Професор Семіроз слухав її мовчки. Лише в кінці запитав:

 — А де ж весь час ти була до цього?

Майя на мить завмерла і ледве втрималася, щоб не глянути на точно так же застиглого Ельдара.

 — Та в саду гуляла, — буркнула вона.

Пояснювати, що вона забула в кімнаті однокурсника, Майя ніяк не збиралася. Та й з чого їй взагалі перед цією людиною тепер виправдовуватися?

Батько зміряв її пильним поглядом, але поставив запитання, що застало Майю зненацька.

 — Раз всі сплять, як ти прокинулася?

Дівчина розгублено моргнула і знову спробувала відновити спогади. Але все, що вона пам'ятала — її розбудило почуття падіння.

 — Гаразд, — видихнув ректор і глянув на блідого Ельдара. — У тебе дійсно Цар Самоцвітів?

Хлопець не поспішав з відповіддю. Він би вважав за краще приховати цей факт, однак кивнув. Професор Семіроз зігнув брову, але не став вдаватися в подробиці. Зараз це було не головним.

 — Якщо їм потрібен камінь, навіщо вони забрали інших? — запитав він.

 — Навряд чи їм потрібен тільки камінь. Можливо, я зможу знайти їх по запаху. Однак... — Ельдар стиснув бліді губи. — Я дещо виснажений.

Ректор опустив погляд на його перев'язані груди, на яких проступила невелика плямочка крові.

 — Майя, відвернися на хвилину.

 — Що? — не зрозуміла дівчина.

 — Мені потрібно надати допомогу Ельдару.

 — І що, мені не можна це бачити?

 — Майя, він має рацію, — глянув на неї хлопець.