Розділ 28. Кров від крові (2)

Коли вона відкрила очі, побачила кімнату зі світлими меблями. Тіло нило, а долоні злегка пекло. Дівчина впізнала шафи з баночками і настоянками сумнівного змісту і зрозуміла, що знаходиться в медпункті. Трохи далі стояв чоловік у білому. Він щось розбовтував в склянці.

— Майя, — покликали з боку.

Дівчина повернула голову і глянула на Ельдара, який сидів на сусідньому ліжку. Вигляд у нього був неймовірно втомлений. Обличчя бліде, від чого скуйовджене волосся ще яскравіше віддавало кривавим відтінком. Кароліна сиділа біля його шиї з не менш виснаженим виглядом. Хлопець пересів на край ліжка Майї.

Майя злегка посміхнулася йому. Було радісно бачити, що він в порядку. Пам'ять підкинула останні події. Вона спробувала швидко сісти, але в голові запаморочилося, і вона мало не впала назад.

 — Все добре, — притримав її за плечі однокурсник. — Ти в безпеці.

 — Швидко ви прокинулися, леді Майя, — повернувся до неї декан зі склянкою в руках. — Сказав би доброго ранку, але зараз глуха ніч.

Дівчина стиснула губи і відчайдушно подивилася на чоловіка.

 — Він живий, — відповів професор на питання, яке вона побоялася поставити.

Майя видихнула. Очі защипало, але вона впоралася з почуттями. Професор простягнув їй склянку. Горло Майї дряпала спрага, і вона без питань прийняла її й почала пити великими ковтками. Червоний напій мав смак трав і граната.

 — Тобі треба відпочити, — сказав Ельдар. — Ти втратила багато крові.

 — Що? — витерла Майя губи тильною стороною долоні.

 — Ваш план спрацював, — кивнув учитель, забираючи у неї склянку. — Не знав, що ви так вмієте.

 — Про що ви? — насупилася дівчина. — Що спрацювало? Де батько?

 — Він відпочиває. Я підлатав його, так що скоро він стане на ноги. Його поранення було глибоким, але чарівники, на наше щастя, живучіші звичайних людей, а ваш батько і поготів. Небезпеку несла скверна. Але ви виграли для нас час, цього вистачило.

Майя здивовано повела бровами. Професор Білозір кілька секунд розглядав її через чорні окуляри тим поглядом, від якого у неї зазвичай виникали мурашки. Потім він тихо вимовив:

 — Невже ви не розумієте, про що я?

Дівчина напружено подивилася на нього. Вона пам'ятала, як нерозумно виглядала в минулий раз, будучи ні слухом, ні духом про магічні душі. Не хотілося знову виглядати невігласом, але зараз це її не сильно хвилювало. Вона кивнула. Професор Білозір і Ельдар перезирнулися. Цей маневр Майю насторожив.

 — Крім магічних кіл є й інші способи використовувати магічну енергію...

Майя кивнула, вона це знала.

 — ... На третьому курсі мого факультету адепти вчаться техніці, мета якої дозволяти чарівникові керувати за допомогою магії процесами у власному тілі. Так, наприклад, при вивиху ми можемо самі вправити собі суглоб або зміцнити пошкоджений орган за допомогою ниток мани. А ще це дозволяє передавати свою кров іншому відразу в тіло, якщо виникає необхідність...

 — Зручно, напевно... — повела краєм губ Майя, уявивши, як це повинно бути боляче: самому вправляти собі суглоб.

 — Так, це досить тонка робота. Навик, як самі розумієте, що вимагає хірургічної точності...

Майя кивнула, хоча відчула в словах чоловіка дивні нотки.

 — ... А тепер у мене питання, — знизився голос декана. — Звідки ви вмієте передавати свою кров іншим?

Дівчина здивовано моргнула і подивилася на чоловіка. Він вказав кивком на її руки. Глянувши на них, Майя побачила, що, крім порізів від скла долоні покривають дрібні крапочки, немов вона в руках довго стискала їжака. Деякий час Майя розглядала ці сліди. Вона смутно згадала червоні нитки, що самі виникли в її долонях.

 — Не буду говорити, що я цього не робила, — опустила вона руку, — але це була і не зовсім я. Точніше, мені це показали.

 — Хто?

На мить Майя зніяковіла. Вона раптом зрозуміла, як це нерозумно буде виглядати, але вирішила бути чесною. Зрештою, якщо її попросять повторити, чи зможе вона зробити це? Майя вказала на груди, там, де під трьома шрами билося серце. Ельдар насупився, не зрозумівши такої відповіді, а ось професор Білозір виглядав не таким спантеличеним, як вона очікувала.

 — Зрозуміло, — якось легко прийняв він пояснення. — Вашому батькові несказанно повезло, що ваша кров така ж, як у нього. У всіх сенсах.

Майя прищулилася на останні слова чоловіка. Їх значення потривожили її думки, але вона так і не зрозуміла, чому саме.

 — Він би з вами посперечався, дізнайся, що моєю кров'ю його замки зламували, — з іронією зауважила вона, скосивши погляд на Ельдара.

Той криво посміхнувся.

 — Якби ваша кров не підійшла, це б його вбило, — зауважив професор.

 — Ви вірите мені?

 — Я спираюся на результат.

 — І ви зрозуміли, в чому справа?

 — Це питання варто ставити не мені, а вашій магічній душі. Якщо хто і міг вам допомогти, то тільки вона. Як я вже сказав, вона у вас досить розвинена. Я б навіть сказав, з інтуїцією.

 — Начебто ясновидіння? — здивувалася Майя.

 — Інтуїція з'являється зі знанням, — злегка хитнув головою професор. — У людини це досвід, який він не усвідомлює, але в потрібний момент допомагає йому. Магічна душа, як і тіло, має пам'ять. В процесі життя чарівника вона теж набуває досвід. У вас, якщо так можна сказати, інтуїтивна магія. По-іншому я не знаю, як це пояснити.

Майя знову подивилася на руки. Це було не вперше, коли її магічна душа видавала дивні фокуси. Але вона може розібратися з цим пізніше. Зараз були речі набагато важливіші. Вона запитала, що сталося, поки вона була без свідомості.

Ельдар розповів, що, зловивши найманців, він залишив на воротах червоні вогні. Ті відразу привернули увагу варти, що патрулює Рубіновий Бульвар. Вони і викликали підмогу. На суєту навіть прибігли адепти з гуртожитку. Коли Ельдар повернувся до Джерела, побачив Майю, що тримає долоні на грудях батька. Погляд у неї був скляний, а губи блідіше крейди.