Розділ 29. Обіцянка Маски (1)

Майя розплющила очі і сіпнулася, побачивши два палаючих ока в напівтемряві.

 — Спокійно, це я, — тихо вимовив Ельдар.

Він тримав у руках край її покривала.

 — Прости, розбудив. Ти скинула покривало, я хотів укрити.

Майя розслабилася, опустивши голову на подушку. Хлопець підтягнув покривало вище і сів на сусідню койку. Кароліна спала на його подушці, тільки хвіст стирчав з-під ковдри.

Горло знову звело від спраги. Протерши очі, Майя взяла скляний графин і стакан з тумбочки біля ліжка, завбачливо залишені професором Білозіром.

 — Чому ти не спиш?  — відставила осушений стакан Майя. — Тобі теж потрібно відпочивати.

 — Коли я жив в лісі, мені доводилося і по три дні обходитися без сну. Так що я звик.

 — Але ми зараз не в лісі.

 — Так, в лісі мене ні разу не підстрелювала.

Майя хмикнула. Іронія в словах Ельдара говорила, що йому вже краще.

Канделябри на стінах пускали розпливчасті тіні від дивних та де-не-де живучих інгредієнтів на полицях медпункту. Професор Білозір дрімав на одному з ліжок, розвернувшись до них спиною. Глухий звук потривожив кімнату. Дівчина ніяково опустила очі на живіт. Ось хто на відміну від серця ніколи не соромився голосно заявляти про себе.

 — Ти голодна?

Майя зніяковіло кивнула. Побачивши, що Ельдар встав, вона скинула покривало і почала взуватися. Однокурсник повідомив, що сам принесе їм поїсти, але Майї хотілося пройтися. Судячи з настінного годинника, спала вона всього пару годин, а відчувала себе напрочуд відпочилою. Навіть синці і порізи майже не боліли. Видно, так добре допоміг напій професора Білозора. Накинувши простягнуту Ельдаром накидку і вимивши обличчя, Майя вийшла з хлопцем з медпункту.

Кам'яний коридор був очищений від моху, і тепер лише його порожнеча трохи насторожувала.

 — Ти зрозумів, що я потенційний темний маг, коли дізнався, що я вижила після прокляття?

Хлопець кивнув. Майя тихо зітхнула. Їй варто було помітити це, ще коли дізналася про навички батька використовувати темну магію, але вона була поглинена іншими подіями тих днів. Тепер вона, нарешті, знала правду. Відповідь на питання, що мучить її стільки років, отримано, але з цим отримана і інша проблема: якщо Верховний Ковен зрозуміє, що вона потенційний темний маг, їй доведеться служити їм, а якщо відмовить — що вони їй зроблять?  Нашийник надінуть, як на Ельдара?

Вони підійшли до сходів, що вели в сад на даху. Увагу Майї привернуло щось біля повороту навпроти ступенів. Вона придивилася і напружилася. На підлозі лежала розчавлена ​​виноградина фейрі. Ось тільки Майя пам'ятала, що розсипала виноград зовсім не у цих сходів.

 — Що таке?  — помітив її вираження однокурсник.

 — Слухай, Ельдар, а Хрип-Костолом зараз з іншими найманцями?

Ельдар задумався. Наскільки Майя пам'ятала, його залишили зв'язаним лежати в холі. І більше він не попадався їй на очі.

 — Я не бачив його потім, — сказав Ельдар.

Майя подивилась в коридор, біля входу якого лежала розчавлена ​​виноградина. Коридор вів до холу, де були двері Джерела. Дівчина спішно пішла туди.

 — Що відбувається?  — пішов за нею Ельдар.

 — Я не впевнена, але хочу перевірити, — тихо сказала Майя. — У Джерела стоїть охорона?

 — Так, там же замкнені всі найманці.

Вони вийшли в хол. Високі двері у опуклої стіни були закриті. А от самої варти ніде не було видно. Майя хотіла податися до дверей, але Ельдар схопив її за плече і відтягнув назад.

 — Що таке?  — глянула на нього Майя.

 — Пахне кров'ю.

 — Так, там же поранені найманці.

Ельдар примружився.

 — Пахне свіжою кров'ю.

Він обережно підійшов до дверей і потягнувся до ручки. Двері виявилися незамкнені. Відкривши їх, Ельдар застиг, розширивши очі. Майя заглянула через його плече. Крик ледь не зірвався з її губ.

Найманці лежали навколо кришталевої колони променеподібними рядами. Серед них біля дверей виявилося двоє чоловіків в бордовій формі варти. Потоки крові з-під тіл плавно стікали до східців Джерела і усмоктувалися під камінь, як в губку, від чого символи на ступенях розжарилися до червоного. Але Майя не могла відірвати погляд від колони — до неї була прив'язана дівчина.

Її груди були розпореними. Вогненно-руді локони змішалися з потоками багряної крові на атласній бежевій сукні. Лише вираз застиглого обличчя виглядав умиротвореним. Немов вона в цей момент бачила якийсь хороший сон.

 — Рута ... — ледь змогла вимовити Майя.

До горла підійшла нудота. Вона прикрила рот і позадкувала. Ельдар продовжував стояти і напружено дивитися на мертву сокурсницю. Потім він здригнувся, став у бойову стійку, а його плащ покрився лускою. З-за колони вийшов Хрип-Костолом. У закривавлених руках він тримав ніж.

Ельдар зреагував миттєво – спрямував у чаклуна вітровим вихором і збив з ніг. Той влетів у стінку, видав хриплий стогін, але більше не підвівся.

 — Майя, — сказав Ельдар незвично глухим голосом, — клич Корнелія.

 ***

Аудиторія гула від розмов. Адепти заповнили всі місця. Звідкись долинали уривки суперечок, звідкись напружений шепіт. Майя не відразу помітила, як настала тиша. Голос батька висмикнув її з думок.

Дівчина подивилася на професора Семіроза за кафедрою. Він уже впевнено стояв на ногах і виглядав, як завжди, сильним і спокійним.

З тієї ночі пройшло більше тижня. Майя повернулася в гуртожиток і двома днями пізніше отримала коробку з новою формою. У записці було всього кілька слів, написаних почерком ректора: «Майї Семіроз – адептці академії Тайлогос».

Іспити перенесли, і це був перший день, коли всіх вирішили зібрати в академії для заяви. Всі знали, що загинула одна з учениць, але деталі цієї події були приховані, так як до цього була причетна темна магія. Навіть однокурсники Майї ледь розуміли, що сталося на консультації і чому вони прокинулися в коридорі, оточені адептами-лікарями і вартою — влада міста не хотіла піднімати паніку серед учнів і городян.