Академія відступників

Пролог

Спалах засліпив дівчину лише на мить, після чого тіло відчуло потужний удар. Коліна та долоні пронизав гострий біль – це треба ж так приземлитися! А перехід мав бути м'яким, принаймні так говорив верховний. Поруч із гуркотом приземлилося ще щось велике – це Дарій приєднався до своєї подруги.

- Ану, кого це демони до нас підкинули? – почулося зі сторони. Негучний смішок, що пролунав після цього, дав ясно зрозуміти - супутники оцінили жарт.

- Новенька, не інакше. Вчителі до нас навколішки не приповзають! – їдко відповів другий голос. І знову пролунав неприємний сміх.

Ріна похитала головою, проганяючи зухвалість і біль, і поглянула на дивних осіб, які зустріли її з цього боку порталу.

- Чого вилупилася? Чи ти одна з диких і ніколи людей не бачила?! - вишкірившись, поцікавилася нахабна дівчина з блакитним волоссям, але відповіді так і не почула.

«Шасен! Куди я потрапила? Готова голову дати собі відтяти, що це точно не той притулок, про який мені говорили!» - Ріна з подивом дивилася на дивну компанію, яка стояла перед нею і не могла повірити у те, що відбувається.

- Ну? Чого застигла? Чи тобі в такій позі звичніше? - Дівчина продовжувала вправлятися в дотепності, але Ріна навіть не розуміла, про що та говорить - занадто була занурена у свої думки.

Верховний обіцяв сховати її та Дарія у притулку – місці, куди неможливо здійснити перехід, якщо він не погоджений із верховним жерцем чи особисто королем. Там дівчина була б під надійним захистом доти, доки ведеться внутрішнє розслідування. Ріна була важливим свідком, а враховуючи обставини, за яких вона ним стала, життя її було в небезпеці. Але натомість дівчину занесло явно кудись не туди. Чому вона так вирішила? Та тому, шассен айк, що замість порожнечі на цій стороні її зустріли четверо зухвалих молодиць, які навряд чи давно стали повнолітніми!

«Ріно, мені здається, що щось не так» - пролунав у голові голос Дара. Він уже встиг схопитися на лапи й прийняти бойову стійку, ще не скалячись, але вже даючи зрозуміти, що готовий до атаки.

«Та невже?!» - не могла стримати уїдливий коментар Ріна. Дівчина підвелася і, спокійно стряхнувши бруд з рукавів куртки та штанів, подивилася в очі зухвалої вискочки. Міра Аделія завжди повторювала їй, що будь-які неприємності треба зустрічати з високо піднятою головою, і це правило вона вивчила надто добре, щоб тепер злякатися. Тим паче, перед тим збродом, що стояв перед нею.

Та й протриматися треба було зовсім недовго - скоро верховний зрозуміє свою помилку й забере її. Не може не забрати – це не в його інтересах, і це обоє розуміють.

- Забери пса - тут тебе ніхто не чіпатиме, - похмуро промовила дівчина з довгим чорним волоссям, після чого додала: - Поки що. - На губах супутниць з'явилися ледь помітні усмішки, але сама вона залишилася байдужою.

Дарій наїжачився ще більше і злегка пригнувся, наче для стрибка. Він все ще звикав до нового тіла, хоча воно було саме таким, як він просив – сильним, швидким та жахливим. Ріні не треба було навіть дивитися на друга - вона і так досконало вивчила його образ. Чорний, наче ніч, пес з рудими підпалинами на животі та лапах стояв поруч. Потужне тіло здавалося надмірно худорлявим, але м'язовий рельєф говорив про тренованість тварини. Гострі вуха ловили кожен шерех, а довга паща вишкірилася, оголивши ікла.

Недвозначна загроза, що пролунала в словах дівчини, змусила насторожитися, але Ріна ще раз себе обсмикнула - справжня гела ніколи не дозволить себе залякати.

- Свого пса я відкликаю тоді, коли сама вважатиму за потрібне. А поки поясніть, де ми, - Ріна сподівалася, що її голос звучав достатньо твердо, але схоже, це було не так. Дівчата тільки переглянулися між собою і поблажливо глянули на неї.

- Ти в Ашхемі, магічній академії суворого режиму, - ледь помітно скрививши губи, вимовила білявка з ляльковою зовнішністю.

У цей момент тіло Ріни ніби скував холод - страх хвилею прокотився від кінчиків вух до кінчиків пальців. Ні, це просто неможливо! Їй обіцяли притулок, але не в'язницю! А інакше Ашхем і назвати не можна було – надто страшні чутки ходили про цей острів. Кожен житель Круса знав, що потрапити до академії рівносильно довічному ув'язненню, хоча, звісно, ​​аристократи говорили інакше.

З притулком, про який розповідав верховний, Ашхем був схожий лише одному – потрапити сюди було майже неможливо. Втім, як і вибратися. Академію було створено багато століть тому, щоб збирати під її дахом всіх «спалахів» - магів, чий дар прозирнув раптово вже в дорослому віці. Аристократія з раннього дитинства навчала своїх дітей володіти магією та контролювати силу, а тому, до стін псевдов'язниці ніколи не потрапляли діти знаті. Не дивно, що левова частка учнів була збродом. Це були потенційно небезпечні для суспільства елементи, то ж їх ізолювали та тримали в академії з однією метою – захистити від них інших людей. Звісно ж, це виглядало трохи інакше – ніби викладачі мали навчити «спалахів» контролювати власні сили. Після проходження спеціального іспиту учнів (як стверджували) відпускали у звичайний світ, де вони могли посісти гідне місце. Втім, суспільство було впевнене в одному - з Ашхема ще нікому не вдалося вибратися живцем. У цьому місці люди пропадали, але їх і не намагалися шукати – не тими соціальними елементами вони були.

Не складно здогадатися, що безцеремонні дівчата перед нею були ученицями академії – для професорів чи звичайних працівників вони поводилися занадто зухвало.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше