Академія відступників

Розділ 2

Був теплий літній день, і Ріна з подругами сиділи у саду та пили холодний лимонад. Вони знову обговорювали якусь нісенітницю на кшталт майбутнього балу та вбрання, коли поруч з'явилася міра Алексія.

- Ну, а ти що скажеш? З ким ти прийдеш на урочистий прийом? Або, наречений і цього разу вирішив залишити тебе саму, - з легким глузуванням у голосі, вимовила гела Мегара. Некромантка лише зніяковіло посміхнулася і зізналася:

- Цього разу він не зможе супроводжувати мене, ти маєш рацію. Але я не сумую - дуже скоро ми поєднаємо наші життя, і це головне.

Ріні стало ніяково за різкість подруги, і вона захотіла втішити міру, показати, що не всі згодні з гордовитою Мегарою Стенфілд. Однак цього навіть не знадобилося – Алексія і так не думала ображатися на дівчат за їхню прямоту. Останніми днями вона ніби пізнала справжнє щастя – на губах завжди була легка посмішка, а очі сяяли від кохання.

Побачивши когось зі спільних знайомих, наречена піднялася і попрямувала до них, вибачившись за те, що змушена залишити компанію «подруг». Мег знову невдоволено скривилася і промовила:

- Ні, ви тільки подивитеся на неї! Вона ще вдає, що це нормально – бути однією на кожному святі. Чесно кажучи, мені взагалі здається, що Алексія вигадала всю цю історію з весіллям, щоб ми заздрили їй. Тому й нареченого нікому не показує – нема кого показувати! - Дівчина буквально дірявила спину міри пильним поглядом. - Так, однозначно бреше! – нарешті промовила вона.

Декілька супутниць захихотіли й закивали – швидке одруження Алексії не давало нікому спокою.

- А я так не думаю - вона просто не здатна на таке, - ніби зі сторони почула Ріна власний голос. Кілька пар очей одразу подивилися на неї, і дівчині довелося відвести погляд і пояснити свої слова: - Алексія надто тиха і скромна для такої витівки – їй би й на думку не спало обманювати нас. Та і як би вона це зробила? Все життя чоловіка приховувати не вийде. Тим паче це позбавило б її всіх реальних перспектив на серйозні стосунки.

Останні слова викликали нову хвилю сміху та усмішок.

- Алексія та серйозні стосунки? – з іронією промовила Клариса, найближча подруга Мегари. - Та вона навіть про поцілунки, напевно, нічого не знає - думає, що торкання губами щоки - найінтимніше, що може бути між чоловіком і жінкою! А ти кажеш про якісь «перспективи». Такі потвори як вона нікому в сім'ї не потрібні. Магія некроманта – прокляття, а не дар, то нема чого його передавати комусь ще! - Жорстоко повторила вона слова когось із наближених короля. До речі, багато хто з них дійсно вважав, що не варто дозволяти дівчині одружуватися з кимось із Йоденхела, оскільки це могло стати причиною багатьох магічних проблем у майбутньому. Напевно, саме тому її нареченим і став хтось з іншого королівства (хоча багато хто вважав, що він був з іншого світу!) – дівчину хотіли прибрати якнайдалі.

- І все ж, я не вірю, що Алексія змогла б піти на таке, - наполягла на своєму Ріна. Їй було ніяково від того, що цього разу їх з подругами думки розходилися - сперечатися вона ніколи не любила, та й не вміла.

- Справа твоя, подивимося тільки, що ти скажеш, коли правда розкриється, - байдуже знизала плечима Мег.

- Ну ні, ця правда так швидко не розкриється - її складно буде перевірити, - заперечила подрузі Клариса. - Та й не повірить ніхто, якщо тільки на власні очі не побачать нареченого. У чому я особисто маю сумніви.

- Так, у цьому ти маєш рацію. Ось якщо наша темна некромантка з усіма попрощається і відійде в інший світ (у хорошому сенсі, звичайно ж!), то я повірю, а так… Хіба що надійна людина б про все розповіла, чи самій побачити.

У колі повисла гнітюча тиша, під час якої Ріна думала про те, наскільки поверхово ставляться її подруги до оточення. Невже справжня гела могла бути такою? А як все те, чого вчила її наставниця? Міра Аделія не втомлювалася повторювати, що гела має бути чесною, добросердною, здатною зрозуміти та пробачити. Жодної злості, образи та заздрощів – тільки добро. Причому навіть у випадках, коли твій дар – бойова магія. А таких при дворі її вінценосного родича вистачало. Що ж, з цього погляду, Алексія була значно гіднішою дівчиною, ніж ті, що сиділи поруч із нею.

- Ріно, скажи, а ти справді віриш у те, що говориш? Ну, що ця божевільна дійсно вийде заміж? - запитала її раптом Мег, і всі разом витріщилися на неї, після чого різко повернули голови до менталістки.

- Так… - не дуже впевнено сказала Ріна, але потім твердіше повторила: - Так, я впевнена, що Алексія каже правду.

- Настільки, що готова побитися об заклад? – підступна посмішка співрозмовниці мала викликати сумніви, але цього не сталося.

- Не думаю, що маю право битися об заклад у цьому випадку. Та й до чого це, якщо ви не вірите, що буде якесь підтвердження, крім слів самої міри, - спробувала уникнути неприємної теми Ріна.

- В тому-то й справа, що ніяк, - сумно зітхнула Мег, і опустила очі, але потім раптом підняла їх і нахабно усміхнулася: - Якщо, звичайно, ти не підтвердиш нам факт самого весілля.

– Я?! – від подиву дівчина навіть розкрила рота, але швидко схаменулась і закрила його.

- Ну так. Твоєму слову ми готові повірити, адже так, дівчатка? - Гели одностайно закивали, підтверджуючи слова подруги.

– Але як я це зроблю? Не пригадаю, щоб вона запрошувала мене на весілля, - невдоволено насупилась Ріна.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше