Академія відступників

Розділ 3

Дивно, наскільки маски, що нав'язані суспільством, можуть бути корисні. Ріна завжди хотіла виглядати в очах близьких, друзів і просто знайомих милою та доброю дівчиною. Таку неможливо було б викрити в обмані, адже вона ніколи не цікавилася інтригами та змовами. Аж до останніх днів гела Шарден щиро вірила в те, що брехня в будь-якій її подобі чужа їй, але, як виявилося, з дівчини вийшла непогана ошуканка.

Того ж дня, коли побилася об заклад з Мегарою, Ріна підійшла до Алексії та попросила її побувати на весіллі з таємничим нареченим. Некромантка, звичайно, трохи здивувалася, але з радістю погодилася. Як пізніше зізналася дівчина, вона боялася залишатись одна на чужій землі, адже там саме їй буде відведена роль гості. То ж прохання Ріни було дуже доречним. Слова нареченої зворушили гелу, адже навіть у цій мерзенній суперечці знайшлося місце добрій справі та співпереживанню. З цієї миті дівчата стали проводити більше часу разом і, як виявилося, у них знайшлося чимало спільного.

Своїй новій подрузі Ріна завжди втовкмачувала одне - батько не замислюючись відпустить її в інший світ, якщо таке бажання його доньки. Але сама вона, звичайно ж, до втрати свідомості боялася підійти до нього з таким проханням. Ще б пак – свіжі були ще спогади, як він кричав, дізнавшись, що хтось із дітей наближених до короля осіб гуляв між світами.

- Ми не для того стільки років зміцнюємо бар'єр, щоб якісь недорослі його повалили! Кожен перехід загрожує миру в Йоденхелі – адже ніхто не знає, що може проникнути в нашу країну з тієї сторони! - гарчав Аарон, ледь не так само голосно, як і його супутник Левіафан.

Після цих слів батька Ріна зрозуміла, що ніколи й ні за що не попросить батька про дозвіл. Але якщо не зробити цього, то свободи Дарію не бачити, а сама вона стане брехухою в очах не тільки Алексії, а й інших гел. Нехай ніхто про це вголос і не говорив, але всі були в курсі суперечки та з цікавістю спостерігали за нею.

У такому разі дівчині залишався простий вибір - або самій віддати друга в чіпкі кігті Мегари (а такого вона б і ворогу не побажала), або отримати дозвіл без батька. Перше було неприпустимо, отже, треба було шукати вихід. Спочатку у Ріни виникла думка звернутися до когось із друзів батька, або взагалі піти до рідного дядька, але ця ідея була заздалегідь приречена - ніхто не піде проти волі її батька. На жаль, дівчина зрозуміла, що вихід у неї лише один – викрутитися, але вивудити у батька один з дозволів. Добре, що вона чудово знала, що таких у його кабінеті завжди було кілька, на той випадок, якщо виникнуть непередбачувані обставини.

«Що ж, лицеміркою я вже була, майже стала ошуканкою, а тепер готуюся до крадіжки. Що далі?! Ні, гірше бути не може – я й так порушила всі правила поведінки гел! - у відчаї думала Ріна. Огидне почуття змушувало її прокидатися ночами в холодному поті, але відступати було нікуди - вона ніколи не зрадить єдину істоту, яка повірила в її сили.

Всі говорили про Дарія, як про її супутника, але сама дівчина дуже сильно сумнівалася в тому, що все саме так. Її магії навряд чи вистачило б на те, щоб полонити волю дорослого дракона. Швидше за все, справа була у звичайній удачі, адже ящір зустрівся на її шляху, коли був ледь живий. Тільки тому вона і змогла, хай на якийсь час, але захопити його свідомість і волю – у того просто не було сил чинити опір. Тож чи варто було в такому разі взагалі говорити про тварину-супутника? Їхні стосунки були швидше дружніми, ніж володарськими, і Дар міг у будь-який момент полетіти від неї. Принаймні, так вважала сама Ріна, а дракон на це мав свою думку. Він не сперечався з нею, але й не погоджувався, даючи зрозуміти, що тільки гелі Шарден належить його відданість незалежно від того, яким шляхом вона була отримана.

Дарій завжди підтримував свою подругу і міг годинами сидіти, обговорюючи з нею магічні закони та основні причини збитих заклинань. Якщо рахувати за драконячими роками, то він був ще зовсім дитиною – не набагато молодшим за саму дівчину, але якщо перевести це на людський вік, то він  вже давно залишив позаду першу сотню років. За цей час у його голові відклалося безліч різних знань, якими він охоче ділився з Ріною. Можливо, якби він був у день суперечки поруч із гелою, вона б не потрапила в таку ситуацію. Однак, минуле не знає змін, і все було так, як було.

Дізнавшись про те, у що вплуталася Ріна, її супутник сильно злився  - ще б пак, адже тепер він нічого не міг зробити. Мова йшла не лише про його свободу (над цим жартом дракон завжди відверто сміявся), а й репутація дівчини, а це вже було зовсім не смішно. Він усіма правдами та неправдами вмовляв її відмовитися від витівки, але зрештою плюнув і став допомагати.

Саме дракон вигадав спосіб, завдяки якому Ріна отримала заповітний документ – підписану перепустку на вихід за територію Йоденхела без вказівки імені. На жаль, такий був лише один, і вийти за кордон королівства могла лише дівчина.

 

Наближався день весілля, і, як і всі наречені, Алексія ставала більш розсіяною, ніж зазвичай. Іноді Ріні навіть здавалося, що подруга перебуває під дією якогось заспокійливого закляття, інакше чим ще пояснити її неймовірний спокій і забудькуватість? Єдине, що міра пам'ятала будь-якої хвилини дня та ночі, так це те, коли й де має відбутися перехід, щоб поєднати свою долю з нареченим. До речі, скільки Ріна не просила, дівчина навіть їй не розповіла про судженого, пояснюючи це дивними забобонами. Втім, гела й не наполягала – не тому вона рвалася стати подружкою нареченої, щоб перемивати кісточки її майбутньому чоловікові.

- І все ж мені це дуже не подобається, - нервово б’ючи хвостом, заявив Дар. – До чого всі ці таємниці?! Зрештою, де мені тебе шукати? – не вгавав дракон.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше