Розділ 8

Ваза з гуркотом упала на підлогу, розлітаючись на дрібні шматки. За нею полетіло все, що стояло на столі у темній кімнаті.

- До демонів твої виправдання! Чому ти пропустив її? Нікчемне дівчисько все зіпсувало! - Шаян іш вар Джаяр ще раз ударив хвостом по меблях, і цього разу ніжки столу не витримали. Гуркіт трохи привів Хранителя нагів до тями.

- Я гадки не мав про те, що Алексія прийде не сама! Ми зробили все, щоб відокремити її від сім'ї, а з рештою вона й так мала не надто теплі стосунки! Магія некромантів робила її вигнанницею у будь-якій компанії! – не залишився у боргу чоловік.

- Шасан айк! Ти справді вважаєш, що для мене це важливо?! - Наг стрімко наблизився до співрозмовника, а його хвіст обплутав того кільцями. Втім, на мага це не справило жодного враження. - Дай мені хоча б одну причину, щоб я не вбив тебе тут і зараз! Твій недогляд коштував нам занадто дорого! Магічні канали практично спустошені, а єдиний, хто може відкрити шлях до Йоденхела – під вартою! Якщо її вб'ють, нам ніколи не дістатись твого королівства, а тобі – не отримати трон!

- Без мене у вас не буде жодного шансу здійснити задумане! - різко кинув чоловік, і майже одразу пути, що стримували його, ослабли. Він боляче вдарився об підлогу, але не видав жодного звуку, тільки ледь помітно скривився. Обтрусивши свою куртку, з побоюванням запропонував: - Ми можемо пошукати когось іншого...

- Нікого іншого ми вже не знайдемо! Дар некроманта – єдиний, який впливає безпосередньо на фізичну оболонку будь-якої істоти! І він у Крусі зустрічається дуже рідко! Сумніваюсь, що в сім'ї моєї дорогоцінної дружини знайдеться ще хоча б один обдарований ним маг. Без некроманта, прив'язаного до Йоденхела, мені не потрапити на цю землю, а отже, і моїм нагам.

Шаян підповз до вікна і сперся на підвіконня руками. Було видно, що тіло його напружене, а між бровами з'явилася зморшка, позначаючи посилену роботу думки.

- Молись, щоб твої земляки виявилися надто м'якосердими й не стали вбивати її. Якщо це станеться – я дістану тебе в будь-якому королівстві та світі, де б ти не був. А якщо ховатимешся, як щур, у своєму домі – подбаю, щоб про твою зраду дізналися всі.

Маг мимоволі зіщулився – за багато років співпраці зі зміями він зрозумів, що ті ніколи не загрожують – лише попереджають. Шаян же славився своєю крутою вдачею навіть за межами Круса - жодного зі своїх ворогів він не залишив у живих. У такі моменти чоловік жалкував, що піддався спокусі й став таємно допомагати колишнім ворогам. Так, безумовно це приносило чималу вигоду, але й мороки було значно більше, ніж зазвичай.

«Якщо я зміг відшукати спосіб обійти захист Йоденхела, то і з такою дрібницею впораюся. Мушу впоратися», - заспокоїв себе він. Розправивши плечі, щоб показати, що його анітрохи не налякали слова нага, чоловік сказав:

- Не знаю, звідки королю все відомо, але Ріхард навряд чи погодиться на страту ні в чому невинної дівчини. Тим паче, що та була одурманена. Це покаже будь-яке сканування. Однак мене більше цікавить, ким була та дівчина, що сплутала ваші плани.

- Наші, - перебив наг. – Наші плани.

- Так, вибачте. Наші плани, – погодився маг. - Отже, ви пам'ятаєте її ім'я?

- Ні, на такі дрібниці я не звертаю уваги. Навіщо, якщо жінка втрачає його, стаючи дружиною нага? Але вона була сильним магом – Алексія назвала її гелою.

Маг мимоволі посміхнувся – принц щойно сказав, що ім'я жінки не має значення, і одразу після цього назвав дружину на ім'я.

- Можливо, ви тоді згадаєте, як вона виглядала? - Запропонував чоловік. Все ж, в Йоденхелі не так багато гел, та й усіх він знає в обличчя.

- Невисока, з темним, трохи рудуватим волоссям і зеленими очима. Майже як у наших жінок, – не без задоволення простягнув змій. А маг уже зосереджено перебирав у голові знайомих гел. Шкода, що він так рідко звертає увагу на колір очей. А з огляду на те, що для нага будь-яка людина здаватиметься невисокою, то це сумнівне уточнення. - О так, вона має ментальну магію, - згадав раптом Шаян.

- Менталістка? – скинув голову маг.

– Саме.

- Цікаво, - він потер підборіддя, знову занурюючись у власні думки. Ментальна магія зустрічалася не так вже й часто в їхньому оточенні – мало хто був досить сильним, щоб здобути титул гела чи гели. - Можливо, вона щось говорила про свого супутника? - Про всяк випадок уточнив маг.

- Ні, жодного слова. Сказала тільки, що з ним у палаці було б надто багато мороки, - відмахнувся змій. - І все ж, її поява на весіллі - твій недогляд, - твердо промовив він. - Наречена обмовилася, що це була її близька подруга, яка сама виявила бажання бути присутньою на церемонії.

- Близька подруга? Нісенітниця! – різко кинув маг. – В Алексії ніколи не було подруг - ні близьких, ні далеких! Її дар кожен у Йоденхелі вважає прокляттям! – знову нагадав він.

- У такому разі, ситуація ще дивніша, ніж я припускав. Шассен! Треба було одразу ж допитати дівчисько!

– До речі, що сталося? - Зацікавлено запитав чоловік. У запалі суперечки наг так і не спромігся розповісти йому подробиці.

- Я майже забрав дівчинку в кімнату, щоб завершити ритуал - вона випила досить дурманного зілля. Але в цей момент подруга раптом ніби випадково вилила на наречену вино і втекла з нею до вбиральні. Не знаю як, але вона відправила Алексію в Йоденхел, а сама чи не змогла, чи не встигла втекти. Я був дуже злий, щоб думати про допит і єдине, чого хотів – її швидкої, але болісної смерті. Коли майже прикінчив дівчисько, у палаці раптом з'явився дракон, який знищив моїх найкращих солдатів.