Розділ 11

Наступні кілька годин стали найдовшими за все життя гели Шарден. Напевно, з ними могли зрівнятися лише хвилини очікування результату іспиту, коли вона була впевнена, що більше не матиме родового титулу.

Схоже, Феліція могла б працювати професійним катом її дядька, адже ніхто ще так майстерно не витягував з Ріни всю її магію. Жінка приносила і забирала якісь предмети, пропонувала впливати на комах та тварин різних розмірів, використати чи вдосконалити артефакти, охолодити воду чи перетворити свій крик на шепіт. Мабуть, найдивнішим був той момент, коли вона запалила вогонь і запропонувала впоратися з ним. Звичайно ж нічого не вийшло, і Феліція тільки засмучено цокнула язиком і зізналася:

- Моя мрія знайти стихійного мага. Я прочитала, що колись вони давно відвідували наш світ. Тож у мені все ще тліє надія відшукати їхніх нащадків.

Перевірка на володіння побутовою та бойовою магією виявилася найшвидшою та найпростішою. У першому випадку сила була досить посередньою, а в другому виявилася нульовою.

- Так, а тепер ми повернемося до кабінету та перевіримо твій потенціал. Тепер це буде простіше, коли ми вже точно знаємо, в якому напрямку шукати, - на хвилину Феліція відірвалася від своїх паперів і задоволено глянула на Ріну. Дівчина ж закотила очі й невдоволено пирхнула - можна було б не витрачати стільки часу даремно і відразу ж приступити до виміру. Втім, і тут вона готова допомогти - адже титул гели вона отримала не за красиві очі, а за реальну демонстрацію сили.

До речі, Дарію теж трохи дісталося - судячи з усього, жінка намагалася виміряти його рівень магії, але він був таким самим, як у звичайного собаки його розмірів. Це вкотре доводить, які тямущі артефактори працюють на її батька та дядька.

Дорогою до кабінету, живіт Ріни зрадливо забурчав, і дівчина вся стиснулася - ніколи раніше її організм так нахабно не підставляв її, хоча часом доводилося голодувати й довше.

- Ось, перекуси. Тепер, коли основну частину тестів закінчено, ти можеш це зробити, - Феліція поставила перед гелою тарілку з величезним сендвічем та чашку солодкого чорного чаю. В інший момент Ріна б напевно відштовхнула від себе непотрібний перекус, але зараз рука сама потяглася за їжею, і навіть заборонений чай з цукром здався на смак просто божественним.

Тим часом співробітниці академії вже налаштовували артефакти, чіпляли якісь смужки й навіть одягли на голову гели металевий обруч, схожий на корону одного зі збіднілих князів. Ріна відчувала, як потоки магії проходять крізь її тіло та повертаються, і від цього ще більше розслабилася. Здавалося, ніби хтось навмисне розганяє її силу, щоб та не застоялася, як забутий поганим господарем кінь.

Перевірка закінчилася одночасно з чаєм, тому навіть найменшого роздратування у Ріни вся ця процедура не викликала. Вона навіть із деякою цікавістю почала прислухатися до розмов жінок.

- То який рівень у неї, ти кажеш? – поцікавилася брюнетка у правому кутку, старанно виписуючи цифри у звіті.

- 9 із 10, - не відриваючи погляду від кристалів одного з артефактів, повідомила Феліція.

Ріна переможно посміхнулася, відчуваючи, як усі будуть падати навколішки та просити пробачення, але, здавалося, ніхто навіть не звернув увагу на один із найвищих магічних показників.

- А зараз? – байдуже поцікавилася перша молода жінка.

- 34% - зітхнула Феліція і тут брови всіх присутніх поповзли вгору.

- Тобто близько повноцінної 3? - Вирішила уточнити миловидна блондинка, і відразу отримала кивок. Вона з жалем глянула на Ріну, після чого обережно додала: - Хоча, з іншого боку, ми мали й складніші варіанти. Та ж Айя чого варта? У неї ледь 2 набиралася, та й та була нестабільною. А тут хоча б тверда 3!

Розмови співробітниць дослідницького відділу дедалі більше злили Ріну, і дівчина не розуміла, чим саме. Тим, що вони говорили про неї, ніби її самої в кімнаті не було, або тим, з якою жалістю говорили про її дар. ПРО! ЇЇ! ДАР! На хвилиночку, підтверджений дар гели з королівської родини! Дракон відчув настрій подруги та мимоволі завівся сам, чудово розуміючи, наскільки Ріна не любить почуватися слабшою за інших у плані магії.

- Заспокой свого слугу - тут ні тебе, ні його ніхто не образить, - спокійно зауважила повна жінка в кутку.

- До речі, саме завдяки йому дар дівчини тримається на рівні твердої 3. Велика тварина, як не крути. Щоправда, зазвичай з такими розмірами рівень підіймається всього до 2, але це вже дрібниці, - спохмурніла Феліція, і нарешті нагородила Ріну поглядом.

– У вас ще кілька комплементів для мене? - скрививши губи, спитала гела. Схоже, Феліція відчула її настрій і тому запропонувала трохи прогулятися парком. Спершу Ріна хотіла відмовитися, але зрозуміла, що вибору немає – її питали тільки, де саме пройде розмова, а спілкуватися в присутності академічних пліткарок точно не хотілося.

Парк виявився дуже красивим і просторим – ближче до замку він був сповнений вимощених доріжок, лав і навіть фонтанів, де купалися строкаті співочі пташки. Якщо ж пробратися вглиб, то можна було легко знайти кілька віддалених альтанок, де частенько зустрічалися закохані. На щастя, зараз учні ще були на заняттях, тому парк був майже порожнім.

– Ось твоя характеристика. Її точна копія відправлена ​​професору Глоссу і ректору, - Феліція простягла дівчині акуратно пошиті листи, але та навіть не стала на них дивитись.