Розділ 28,1

Декілька подій відбулися одночасно, але Ріна бачила їх ніби в уповільненій зйомці.

Все навколо стихло - це Амелія ввібрала в себе всі звуки, і від цього ситуація стала ще страшнішою.

Синьоволоса завмерла, потрапивши під ментальні чари Айї.

Лукреція різким рухом виставила руку вперед, кидаючи щось між Фрейєю і вихором, і цей предмет почав відтягувати на себе силу холодної магії.

Дар одним стрибком виявився поруч із Ріною і встиг прикрити собою гелу. Удар смертельних чар припав на нього, але тіло пса лише трохи задубіло. Що не кажи, а всередині нього все ще палав жар дракона, а цих стародавніх ящерів не так легко вбити, як декому здається.

Дівчата ошелешено дивилися на те, як Дарій піднімається на лапи, а Фрейя раптом різко опустилася на траву. Її плечі тряслися від хвилювання, а в очах вирувала чиста лють. Тільки удар вона більше не збиралася завдавати – минулий раз став лише винятком із її особистих правил.

- Пішла геть, - глухо сказала вона, і спустошена впала на плечі до Амелії.

– Ти її чула. Тобі зараз дійсно краще піти, - спокійно промовила Лукреція, і одразу відвернулася від Ріни.

Гелі не треба було повторювати ще раз - вона зробила кілька кроків назад, але, ніби отямившись, різко розвернулась і побігла у бік замку.

«Шасан айк! Після такого жодна наволоч не зможе переконати мене, що від хлопців не буває неприємностей!» - Думка билася в голові, витісняючи інші. Тільки зачинившись у спальні, Ріна зрозуміла, наскільки близька була від смерті. Від усвідомлення потемніло в очах, а з горла вирвався стогін. Піддавшись емоціям, дівчина обійняла супутника та розплакалася. Вона повторювала щоразу одне слово – «Дякую», а Дарій терпляче чекав, коли його подруга заспокоїтися і притискався до неї.

Чомусь зараз Ріна подумала про те, що все могло б скластися інакше, якби її супутником виявився хтось менш сильний, або подруги Фрейї били б налаштовані на зовсім інший лад.

- Вони намагалися врятувати мене, - згодом сказала дівчина.

- Так. Артефакт відтягнув на себе частину сили, і магія вже не була смертельною. Та й менталістка вчасно взяла під контроль свою подругу, – погодився Дар.

- Але навіщо вони це зробили? – щиро здивувалася гела.

- Ну, для цього може бути принаймні кілька причин. По-перше, подібні розбірки в академії ніколи не заохочували, а по-друге, не думаю, що хтось із них справді хотів би твоєї смерті.

- Але Фрейя ...

- Ти дуже сильно образила дівчинку, тож роби висновки.

- Образила?! Та вона мало не вбила мене!

- Саме так – тому я й кажу, що ти маєш зробити відповідні висновки.

- І які ж?

- Для початку - тримайся від неї подалі.

– Це й так зрозуміло. І від Каяла, про всяк випадок.

- Розумниця – вже мислиш у правильному напрямку.

- І все ж, що це було?

- Схоже, ти своїми словами по-справжньому зачепила її.

- Ти серйозно думаєш, що це все через мої слова про цього хлопця?

- Так. І те, що тобі він не подобається, не означає, що і їй не може бути цікавим. Ти навіть не знаєш, як довго вона намагається привернути його увагу!

- Дару, ти зараз на серйозно намагаєшся викликати в мене жалість до людини, яка щойно ледь не вбила мене?

Супутник похмуро глянув на Ріну і впевнено промовив:

- Я за жодних обставин не дозволив би їй зробити це, навіть не сумнівайся. В іншому…. Я не намагаюся викликати в тобі жалість – тільки пропоную глянути на ситуацію її очима. Це іноді буває дуже корисно. Хоч би зрозумієш, які помилки більше не варто робити.

- Я не збираюся цього робити, - закрутилася гела. Наразі емоції схлинули, і дівчина розуміла одне – вона більше ніколи не хоче бачити Фрейю. І тим більше – розуміти її та співчувати.

- Справа твоя, але вчитися тут доведеться ще чимало. Як і перетинатися з дівчиськом. Чи ти вже вирішила залишити всі курси, які веде Глосс?

Ріна невдоволено засопіла і на кілька хвилин замовкла. Відмовлятися від бойової магії вона точно не збиралася, тому вибору, схоже, не було.

- Ну, добре, припустимо, я зрозуміла, - згодом сказала вона, але Дар мовчав. - Натякаєш, що мені треба продовжити? - Пес задоволено кивнув, і дівчина, зітхнувши, продовжила: - Гаразд. По-перше, я розумію, що сказала зайве, і зробила це просто на зло, щоб болючіше зачепити Фрейю. Так, хлопець, який їй подобається, справді не звертає на неї жодної уваги, але я не мала права говорити їй про це. І не тому що гела – це просто неправильно. По-друге, треба було поговорити віч-на-віч, щоб була можливість спокійно пояснити все, я ж із самого початку підозрювала, що вона бачила нас.

- Дійсно? – здивувався Дар.

- Так. Я помітила, що вчора на березі раптом стало дуже холодно, а потім, коли Каял кинув камінь у воду, той видав дивний звук. Неначе не пішов під воду, а впав на лід і трохи покотився ним.

- Тобто вона могла вас бачити?