Розділ 37

Вже ввечері Дарій проводив для Ріни докладний інструктаж та розповідав їй про різні інгредієнти. Деякі з них дівчина знала, про інші чула вперше. Крім того, окремі рослини, вказані Лукою, були отруйними, і діставати їх голими руками було небезпечно. На те, щоб зібрати весь комплект, пішло більше ніж година, але обидва були дуже задоволені результатом.

- Я пропоную спочатку показати їй тільки камінь, необхідний для твого артефакту. Судячи з того, що вона попросила, це або Азмарин, - дракон показав лапою на зелений камінь із вкрапленнями жовтого, або Сонячне світло, - цього разу лапа була спрямована на яскраво-жовтий витягнутий камінь. - Вони найбільше підходять за своїми властивостями. І дістати їх дійсно нелегко.

- Почекай, а як же це все? - Ріна озирнулася на ліжко, де вже зібралася чимала гора інгредієнтів.

- А це вона отримає лише в тому випадку, якщо погодитись навчати тебе, - усміхнувся Дар.

- Ти знаєш, що іноді стаєш дуже підступним?

- Ти навіть не уявляєш, наскільки. Більшість цього – сміття. Його можна купити на будь-якому ринку за копійки. А каміння, яке ти їй принесеш, продається за вагою золота, і знайти їх набагато складніше. То ж вона зрозуміє, що ти з нею не жартувала і справді готова дістати все.

- Сподіваюся, ти маєш рацію.

Іти в кімнату до дівчат було трохи страшно, але Ріна опанувала себе. Зрештою, що вони можуть зробити їй? Та й поговорити треба якомога швидше.

Гела тільки занесла руку, щоб постукати, як двері раптом відчинилися, і на порозі виникла Амелія. Дівчина мало не врізалася в неї, явно кудись поспішаючи, але миттю пригальмувала, вирішивши, що важливі справи зачекають.

- Привіт, - першою порушила тишу Ріна, стійко витримуючи зацікавлений погляд білявки.

- Ну, привіт. Ти дверима помилилася, чи хотіла щось? - Накручуючи пасмо волосся на палець, поцікавилася вона.

- Я хотіла б поговорити з Лукрецією.

Дівчина явно здивувалась, але нічого не сказала, тільки відійшла убік. Почувши голос Ріни, Лука й сама попрямувала до дверей.

- Я принесла, - відразу, коли вони залишилися наодинці, повідомила гела.

- Щось несхоже, - засумнівалася Лукреція, пильніше оглянувши ученицю.

- Спершу я принесла камінь, необхідний для мого артефакту. Решту отримаєш тільки якщо візьмешся навчати мене. Адже сама розумієш, що інгредієнти можуть знадобитися і мені самій, - Ріна витягла руку вперед, і неяскравий блиск каменів відразу змусив очі Луки спалахнути.

- Звідки вони в тебе? - Вона схопила їх і почала крутити в руках, щоб переконатися в справжності.

- Неважливо. Ну то як?

Дівчина явно сумнівалася, адже вчити когось означало залишати менше часу для своїх дослідів. Похитнувшись, вона все ж сказала:

- Добре. Але робитимемо те, що я скажу.

- Якщо це допоможе мені краще розуміти та створювати артефакти – можемо робити все, що ти скажеш.

- І ти дістанеш те, що треба буде для роботи, - миттю уточнила Лука.

- Все, що ти написала, я маю. Решта – побачимо. Нічого не можу обіцяти, - тут вже Ріна дозволила собі трохи нахабніти. Адже розуміла, що Лукреція просто хоче скористатися можливістю і дістати більше рідкісних дрібниць.

- На перший час цього буде достатньо, - змушена була змиритись дівчина. Що ж до артефакту, то він буде готовий післязавтра. Заодно й покажу, як варто налаштовувати його на магію окремої людини. - Але займатимемося всього кілька разів на тиждень - більше виділити не зможу!

- Добре.

Дівчата вже прощалися, коли з кімнати вийшла Айя, і Ріна кинулася до неї.

«Хто не ризикує - той не виграє», - подумала вона.

- Айя, почекай! – покликала вона однокурсницю.

- Що, теж проситимеш мене допомогти тобі? - Відразу поцікавилася дівчина, схрещуючи руки на грудях.

- А як ти…? - Відчинила від подиву рот гела, але тут все стало зрозуміло - на плечі менталістки вилізла Міранда. - Це все вони, правда? Розповіли тобі про розмову?

– Саме. Отже, я маю рацію?

- Так.

- І ти готова платити за це, як я розумію?

Ріна опустилася - надто вже швидко розлетілася новина про її платоспроможність.

- Дивлячись, що ти захочеш. Все ж я не все можу зробити.

- Ти б зараз себе бачила, - Ріні здалося, або Айя пожартувала?! - Мені не потрібні гроші або рідкісні речі. Умов дракона, щоб він дозволив поспілкуватися з ним. Для початку підійде і звичайна розмова, а далі, може, він дозволить читати думки.

Ріна відразу подивилася на Дара.

«Ну, чого думаєш? Погоджуйся» - фиркнув пес.

- Він згоден.

- Чудово, - Айя присіла, і її очі опинилися прямо навпроти морди Дарія. - Дякую. Сподіваюся, ти не розчаруєшся.

- Подивимося, - тихо промовив дракон, і куточки губ темноволосої смикнулися.